ЕКСКАВАТОР СПОТИКАННЯ, або ГРОМАДСЬКІ АКТИВІСТИ ВЖЕ ВЗЯЛИСЬ І ЗА АРХЕОЛОГІВ

Археологічні розкопки на ділянці на вул.Кузнечна, що розпочалися цієї зими, сенсацій не передбачали, адже було достеменно відомо, що тут розташовувався будинок Фаренгольца, зруйнований у роки Другої світової війни, і є багато його фотографій та креслень. Однак екскаватор на археологічному майданчику не на жарт стурбував і обурив громадськість.

Численні скарги до самих археологів, до пам’яткоохоронних і політичних організацій, а також до міської влади спонукали керівника архітектурно-археологічної експедиції Павла Нечитайла організувати відкритий польовий семінар «Будинок Фаренгольца: дослідження та відбудова» з екскурсією безпосередньо на місце розкопок.

НЕ ТОГО ФАРЕНГОЛЬЦА СХОДИ

У більшості кам’янчан ім’я Фаренгольца асоціюється із кам’яними сходами, що ведуть по скелі з вул.Руська на березі Смотрича до вул.Кузнечна. Багато хто думає, що сходи Фаренгольца названі на честь кам’янецького лікаря й громадського діяча Едмунда Фаренгольца, котрий збудував (інша версія – відремонтував) їх за власні кошти.

Насправді ж ці сходи були збудовані 1850 р. на кошти міста, а назву свою отримали тільки тому, що починалися (або закінчувалися) біля будинку штабс-капітана Федора Фаренгольца – батька вищеназваного лікаря.

Історію самого будинку легко простежити за планами міста, фотографіями й кресленнями (див. статтю Галини Осетрової «Від єзуїтської бурси до будинку Фаренгольца»).

АРХЕОЛОГИ НЕ МУСЯТЬ КОПАТИ

На семінарі, що відбувся 10 березня в конференц-залі НІАЗу, зібралися небайдужі кам’янчани, представники громадських організацій «Охорона пам’яток історії, культури, архітектури» й «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури», міської організації ВО «Свобода», співробітники історичного музею-заповідника, учасники архітектурно-археологічної експедиції, спеціалісти НІАЗу «Кам’янець» і його директор Василь Фенцур, керівник відділу охорони культурної спадщини Кам’янець-Подільської міськради Олександр Чухрій, заступник міського голови Григорій Горшунов.

Насамперед розглянули правові аспекти, а також наукові й технічні особливості розкриття втраченої історичної забудови на території НІАЗу «Кам’янець». І запитанням №1 було: «А чи можна копати екскаватором?».

– В археологічних дослідженнях передбачений механізований метод роботи, – пояснив Павло Нечитайло. – У Старому місті в роки Другої світової війни було втрачено близько 70% забудови, і часто на місцях археологічних розкопок знаходиться 2-3-метровий шар будівельного сміття другої половини 60-х років, який не має жодної історичної цінності. Знімати цей шар вручну – марна витрата сил і часу, тому це слід робити за допомогою техніки, під наглядом археологів. А вже розчищення безпосередньо самих фундаментів виконується вручну. І так роблять не лише в Україні, а й у світі.

Між іншим, іще до створення постійно діючої археологічної експедиції побутувала думка, що на більшій частині Старого міста розкопки взагалі неможливі саме через товстий шар будівельного сміття. На ділянці будинку Фаренгольца, де шар засипки сягає 4 метрів, науковцям, кандидатам історичних наук довелося би кілька місяців махати лопатами лише для того, щоб дістатися фундаменту. І навряд чи запеклі борці проти екскаваторів прийшли б із лопатами на допомогу.

БЕЗ СЕНСАЦІЙ, ТА НЕ БЕЗ СЮРПРИЗІВ

На ділянці втраченого будинку на Кузнечній перед археологами стояло завдання не стільки відшукати нові культурні шари, як розчистити і дослідити фундаменти з точки зору їхньої конструкції, визначити межі будівлі, її планування, можливі етапи перебудов, знайти сліди господарських будівель тощо. Ця інформація необхідна для історико-архітектурного обгрунтування й подальшої розробки проекту відбудови цього історичного будинку.

Отож, археологами був відкритий будинок, зовнішні стіни якого мають товщину 1,1-1,3 метра, а внутрішні – 0,7-0,9 метра. Знайдено елементи сходів, залишки печей, а також невелику споруду із залишками склепіння – ймовірно, клозет. Було виявлено й культурне нашарування та господарську яму XVI ст., фрагменти трипільської кераміки.

– Нам належить іще розкрити велику частину забудови, – коментує учасник археологічної експедиції, науковий співробітник музею Петро Болтанюк, – але ми вже можемо зробити певні висновки. Знахідки дають підстави стверджувати, що південна частина будинку є найдавнішою, і саме тут у XVII ст. стояла єзуїтська «бурса». Будинок зазнав перебудови у середині ХІХ ст., коли його придбав у власність штабс-капітан Федір Фаренгольц. Також, хоча трипільський шар був майже повністю зруйнований, ми отримали докази, що на цій території була одна з частин трипільського поселення, сліди якого знайдено на Польському ринку. І це значно розширює його попередньо розраховану площу.

Знайшлися на цій ділянці й оборонні споруди – як же без них? На південь від самого будинку було виявлено залишки оборонного валу завширшки 2,1-2,3 м. Його структура вказує на подвійну систему оборони: «читаються» місця для піхоти і для артилерії. Знайдений там матеріал відноситься до кінця XVII – початку XVIII ст.

– Про земляне укріплення на цьому місці свідчить і план початку XVIII ст., де видно лінію оборони вздовж «вулиці від замку понад скелею», – розповідає Петро Болтанюк. – А от на плані 1761 р. вони вже позначені доволі умовною лінією – очевидно, в цей період укріплення вже почали втрачатися.

Що ж стосується походження цього оборонного валу, то існує дві версії. У «Реляціях» Маковецького є згадка про те, що під час оборони міста там, де тепер розташований турецький бастіон, поляками був насипаний земляний вал для оборони проти турків. Можливо, виявлений нами вал було насипано в той самий час. А можливо, його насипали й самі турки, оскільки вони часто будували земляні укріплення. За описом міста 1700 року, навколо Вірменського бастіону було аж шість земляних укріплень, збудованих у часи турків.

ВЛАДА НЕ КОНТРОЛЮЄ. ЧИ ЗМОЖЕ ГРОМАДА?

На сьогодні археологічні дослідження у розпалі. Водночас у січні 2017 р. співробітниками НІАЗу вже виготовлено обмірні креслення тих частин, які розчистили археологи. Фундаменти будинку Фаренгольца прийняті в комунальну власність міста і плануються під відбудову втраченої історичної забудови. Забудовника визначатимуть на конкурсній основі, натомість проведення розкопок фінансує Вероніка Терехівська.

Учасники семінару прийшли до спільної думки, що в Кам’янці існує багато проблем із відбудовою втрачених будинків, а через розбалансованість системи контролю на державному рівні ні міська влада, ні НІАЗ не можуть вплинути на те, яким чином і в якому вигляді відбудовуються будівлі.

Зійшлись на тому, що необхідно й надалі проводити такі зустрічі із залученням активних кам’янчан: і на етапі археологічних досліджень, і при визначенні забудовника, і при утвердженні проекту відбудови. Можливо, завдяки контролю громади вийде не допустити подальшого спотворення нашого історичного міста недолугими новобудами.