П'ятница, 29 Березня 2024 р.
14 Квітня 2017

БУВ ВЕЛИКИМ ПАТРІОТОМ МІСТА

Історично наше місто особливе. Колишній центр однієї з 50 губерній царської Росії, колишній центр Кам’янець-Подільської області, долею зведений до провінційного міста. Але всупереч історичній несправедливості Кам’янець зберіг дух високої культури, великого інтелекту, і в обмін на історичну несправедливість місту дуже щастить із керівництвом.

Володимир Козлов

Антон Семенов, Григорій Тонкочеєв, Олександр Гоголь, Віктор Крикливий, Ігор Белінський, Євген Гітіліс, Лідія Демчук, Олександр Лєсовой, В’ячеслав Вальцер, Іван Задворний, Володимир Крилов. Це були справжні особистості, які любили місто і робили все можливе (а іноді й неможливе), аби перетворити його на економічний та соціально-культурний центр Поділля й не тільки. До цієї плеяди відноситься і Володимир Козлов.

1978-1988 рр., коли йому випало очолювати владу в місті (із них 7 років – виконавчу і 3 роки – партійну), були десятиліттям плодоношення зерен, щедро засіяних у 60-70-х рр. у нашому місті.

Ось лише декілька штрихів:

1. У 80-х рр. відбулися реконструкція і будівництво нових промислових підприємств. Усі вони були винесені з пристосованих приміщень і пам’яток архітектури та культури, для робітників більшості з них зведені житлові будинки, гуртожитки й малосімейки, відомчі дитячі садки, піонерські табори, бази відпочинку. Продукція з маркою «Виготовлено в Кам’янці-Подільському» йшла в усі союзні республіки та 80 країн світу. Валовий обсяг промислового виробництва досяг понад 700 млн. карбованців, що означало більше як 1 млрд. доларів. Щорічний приріст промислового виробництва складав 8-10 відсотків. Виразно сформувалася галузева структура промисловості.

У промисловості міста було зайнято 30 тис. працюючих. За виробництвом продукції на одного жителя місто було першим в області, а його питома вага в обласному виробництві складала 20 відсотків. Місто економічно було самодостатнім, його бюджет – бездотаційним.

На потужну галузь перетворилося транспортне господарство. На автопідприємствах працювали майже 3 тис. осіб. Реконструйовано залізничну станцію. Побудовано новий сучасний залізничний вокзал.

2. Створення будівельної галузі пов’язано саме з іменем Володимира Козлова, тодішнього секретаря парткому тресту «Кам’янець-Подільськ», потім – інструктора відділу будівництва Хмельницького обкому партії, а з 1978 р. – заступника голови, голови виконкому Кам’янець-Подільської міської ради народних депутатів. У цей час інтенсивно ведеться будівництво Північно-Західного мікрорайону з його інфраструктурою.

Масштабне житлове будівництво (щороку зводилося 800-1000 квартир) дало можливість вирішити болючу соціальну проблему: відселення сімей із барачних, підвальних і напівпідвальних приміщень та з колишніх курників радгоспу. Інтенсивно будувалися корпуси та гуртожитки навчальних закладів міста, школи, дошкільні навчальні заклади, що дало можливість перейти одним із перших у країні на однозмінне навчання учнів і ліквідувати чергу на місця в дитячих садках.

Створюється потужна база будівельних організацій і підприємств промисловості будматеріалів. У будівництві працювали понад 3 тис. осіб.

3. У 80-х рр. відбувся справжній бум у розвитку медицини. Введено в дію хірургічний корпус, дитячу лікарню, стоматполіклініку, медико-санітарну частину заводу «Електроприлад», пологовий будинок. Особливо хочеться згадати про участь Володимира Козлова в будівництві медико-санітарної частини заводу «Електроприлад», яке він взяв під особистий контроль. Об’єкт був своєчасно зданий в експлуатацію і значно поліпшив медичне обслуговування кам’янчан.

4. Великі зміни відбулися і в розвитку культури, реставрації пам’ятників архітектури і культури, розвитку туристичної галузі міста. Започатковано комплексний підхід до відбудови, реставрації пам’яток архітектури в Старому місті. Створена відповідна реставраційна будівельна база. За підсумками роботи 1984 р., місту було вручено перехідний червоний прапор ЦК КПРС, Ради міністерств СРСР, ЦК ВЛКСМ і ВЦРПС. Це було визнання досягнень кам’янчан на всесоюзному рівні. Всі ці досягнення відбувалися під керівництвом міської влади – депутатів, виконкому, міського комітету партії, які протягом 1978-1988 рр. очолював Володимир Козлов. У його команді були професіонали із досвідом управлінської роботи: Володимир Крилов, Іван Яловий, Людмила Орусь, Ізяслав Медведовський, Микола Продеус, Павло Марковський, Василь Михайленко, Григорій Кротюк, Микола Дарманський, Валентин Грубляк, Микола Павлюк, Віталій Бачинський, Федір Павленко, Петро Бабляк, Борис Крупицький.

Із Володимиром Козловим легко працювалося. Він був щирою і відкритою людиною, усмішкою міг обеззброїти кожного. Завжди акуратний, усміхнений, готовий прийти на допомогу, висловити співчуття, надзвичайно скромний, міг порадіти успіху інших – таким він запам’ятався тим, із ким працював.

Сьогодні в місті проживають діти Володимира Олександровича: син Сергій, донька Олена, їхні діти, його онуки, є вже правнук.

У день 80-річчя від дня народження хочеться сказати: «Володимире Олександровичу! Життя прожите недаремно! Спи спокійно, дорогий друже і однодумцю!

Ми тебе пам’ятаємо, а примхлива «дама» наука історія скаже правду про кожного з тих, хто по-справжньому любив і розбудовував наше місто».

Алла БУДАНЦЕВА, секретар міськвиконкому,

секретар міського комітету партії з гуманітарних питань (70-80 рр.).

Віктор КРІЛЬ, голова планової комісії,

заступник голови міськвиконкому з економічних питань (70-80 рр.).