Четвер, 09 Грудня 2021 р.
14 Липня 2017

ШАХИ, ЯКІ ВОНИ Є

Про шахи, звичайно, пишуть дуже мало. І, на жаль, майже ніколи не розповідають про перебіг боротьби, який за своїм сюжетом, як правило, нагадує справжній трилер.

Тому я вирішив спробувати розкрити внутрішній світ шахіста, його думки й емоції протягом турнірної дистанції. Нещодавно мені довелося зіграти у престижному турнірі на Кубок Хмельницького, де грали троє майстрів спорту. В стартовому списку я виявився шостим за рейтингом.

ПЕРША ПАРТІЯ

Віктор Стороженко

У перших двох турах я прогнозовано здобув дві легкі перемоги проти місцевих аматорів. Перший із них слабко розіграв дебют, роблячи звичайні розвиваючі ходи, і при першій нагоді розмінював фігури. Це типова аматорська стратегія. Основний її недолік полягає в тому, що вона не завдає супернику серйозних проблем. А в дебюті потрібно грати жорстко, нав’язуючи свою волю супротивнику, не даючи йому змоги зручно ввести основні сили в бій. У підсумку візаві на розмінах зіпсував мою пішакову структуру, але при цьому я отримав потужний центр і на додачу відкриту вертикаль на королівському фланзі. У цей момент він кинув в атаку ферзя і коня, але, контролюючи ситуацію в центрі, я легко відбив загрозу власному королю і затягнув суперника в ближній бій за допомогою серії тактичних ударів. Через декілька ходів у мене виявилося дві зайві фігури. Боротьба продовжилась, і тут я використав зв’язку по відкритій вертикалі, завдавши подвійного удару конем. Перебуваючи у стані, близькому до нокауту, супротивник через декілька ходів отримав мат.

ДРУГА ПАРТІЯ

Ще гірше діяв мій наступний суперник. Побудувавши малий пішаковий центр, він віддав мені просторову перевагу і розпочав багатоходові маневри конями, створюючи ілюзорні загрози проти моїх більш просунутих центральних пішаків. У таких випадках дуже важливо не піддаватись емоціям, а планомірно розгорнути власні сили таким чином, щоб усі центральні поля виявилися надлишково захищеними. Розуміючи, що потрапляє під позиційний тиск, суперник кинувся у відчайдушну атаку, яка тільки оголила його тили. Тут пішов зустрічний, добре підготовлений пішаковий прорив. Коротка сутичка привела до розчищення центральних магістралей, у бій вступила «важка артилерія», під приціл якої потрапили ворожі ферзь і король. Значні матеріальні втрати стали неминучими, на знак поразки годинник було зупинено.

ЗУСТРІЧ ІЗ ДІВЧИНКОЮ

У третьому турі на мене чекала 12-річна дівчинка, призерка чемпіонату України у своїй віковій категорії. Раніше я з нею не грав ніколи. Мені дістався чорний колір. Дебют був розіграний блискавично. Моя суперниця затратила на перших 12 ходів лише півхвилини тоді, як на моєму годиннику пройшло вже цілих п’ять. При цьому вона майже не дивилася на шахівницю, а її погляд блукав десь далеко, що створювало враження, ніби вона розігрує партію подумки. Втім, програючи за часом, я консолідував ситуацію в центрі та рухом крайнього пішака розбив білим пішакову структуру на ферзевім фланзі, а потім маневром коня розміняв важливого слона суперниці. Поступово події почали зміщуватися на королівський фланг, де в мене відкрилася для тури вертикаль «f», а ферзь і слон узяли під контроль білі поля. Я почав розраховувати тимчасову жертву слона, але в цейтноті ніяк не знаходив завершального удару. Тільки аналізуючи після туру цю партію з майстром Нечаєвим, ми прийшли до висновку, що цей варіант вів до вирішальної матової атаки. А в партії я зупинився на іншому продовженні, яке виявилося хоча і не зовсім поганим, проте призвело до розміну ферзів. Про матову атаку довелося забути. Я необережно походив пішаком, фігури білих миттєво ожили і почали плести матову сітку проти мого короля. Рятуючись від серії потужних ударів, я пожертвував фігурою і запустив уперед прохідну пішакову пару. Моя суперниця глибоко задумалася, час на її годиннику почав стрімко збігати. Нарешті вона знайшла спосіб, як заблокувати мої пішаки.

Ми почали повторювати ходи, не знаходячи аргументів для подальшої боротьби. Нарешті юна чемпіонка області віддала зайвого коня за пішаки, і гра знову загострилась. У цей момент до падіння прапорця у мене залишалося 25 секунд. Граючи блискавично, я проґавив двох пішаків і зупинив годинника.

ТРЕТЯ ПЕРЕМОГА

Наступний суперник грав зі мною чорними й обрав рідкісний, але підступний варіант у сицилійському захисті. Діючи принципово, я тільки через декілька ходів зрозумів усю небезпеку його задуму. Довелося вжити термінових заходів для захисту потенційно слабких полів у своєму таборі. Але немає поганого без хорошого. Супротивник на якусь мить послабив увагу – і був миттєво покараний. Точно розрахованим розміном мені вдалося створити в його позиції слабкий пункт, чорні вимушено перейшли до захисту.

В той же час мої власні фігури невблаганно розпочали наступ на всіх ділянках. Нарешті, коли турова штурмова колона увірвалася в розташування суперника, йому не залишилося нічого кращого, ніж віддати ферзя за дві тури. На короткий час боротьба спалахнула з новою силою, проте централізований ферзь виявився сильнішим ніж тури, які при закритій позиції в центрі не змогли об’єднатися і діяли самостійно. Одна з них разом із конем намагалася створити тактичні загрози проти короля, котрі я вчасно знешкодив, віддавши в захист слона і відкинувши коня на гіршу позицію. А інша тура поривалася разом зі слоном організувати оборону численних пішакових слабкостей навколо власного короля. Природно, що чорним це завдання виявилося не під силу, невдовзі вони зазнали матеріальних втрат, але ще двадцять ходів продовжували опір у безнадійній позиції.

ЗУСТРІЧ ІЗ ФАВОРИТОМ

У п’ятому турі мені випало грати із рейтинг-фаворитом змагань, міжнародним майстром Олегом Поліщуком. Дебют склався для нас не дуже вдало. Спочатку мій суперник далеко прорвався пішаками вперед, а коли мені вдалося знешкодити цей прорив, він перевів гру на стратегічні рейки, розмінявшись ферзями і створивши мені слабкі здвоєні пішаки на ферзевім фланзі. Потім під шаленим тиском фігур один зі слабких пішаків був ліквідований. Кинувши вперед пішакову більшість на ферзевім фланзі, майстер здобув перемогу, як кажуть, «на класі».

У шостому турі я виграв дуже хорошу партію. Після шести турів у мене було 4 очки і шосте місце, що відповідало моєму рейтингу.

ІЗ МАЙСТРОМ ФІДЕ

У сьомому турі на мене чекала гра із 4-разовим чемпіоном області, майстром ФІДЕ Михайлом Григорівим.

Уже на третьому ході мені вдалося здивувати його. Він поринув у роздуми. Поступово ситуація на шахівниці почала прояснюватися на користь майстра, але не за горами вже очікувався цейтнот. Розуміючи, що при пасивному захисті результат гри буде однозначно не на мою користь, я сміливо пожертвував центральним пішаком та активізував коня, маневрами якого вдалося дезорганізувати оборону короля суперника, спровокувавши рух уперед пішаків, які його охороняли. Однак використати цю обставину було вкрай важко, оскільки моєму власному королю загрожувала значно більша небезпека. Зробивши поспіль чотири ходи королем, мені вдалося вчасно евакуювати його з-під майбутньої атаки, проте інші фігури не бачили перспективи для організації хоч якоїсь осмисленої контргри. Тому, щоб загострити боротьбу, я пішов на послаблення захисту власного короля, але прорвався турою в табір суперника, а на протилежному фланзі пожертвував ще одним пішаком і взяв під контроль вертикаль «f». Несподівано для себе майстер у сильному цейтноті потрапив під атаку і в об’єктивно виграшній позиції запропонував нічию. Я погодився, хоча і міг виграти за часом, але спортивна етика не дозволила мені цього зробити.

ПЕРЕДОСТАННЯ ПАРТІЯ

Дві останні партії мені випало грати білими, однак я не сподівався, що виграю обидві. Спочатку мені протистояв 4-й за рейтингом кандидат у майстри спорту, голова міської шахової федерації Володимир Іванов, а потім майстер спорту Анастасія Зінгайло.

Та про все по черзі. Не бажаючи вести теоретичної дискусії в сицилійському захисті, я обрав англійський початок, де до певної пори основні сили суперників не вступають у конфлікт. Власні сили я розташував у дусі гіпермодернізму (є така шахова школа, яка насамперед цінує фігурний тиск на центр), фіанкетувавши обох слонів і створивши супернику в центрі ізольовану пішакову пару. Наче танкова колона, пішаки супротивника насувалися проти добре ешелонованої захисної лінії білих. Спалахнула пішакова розмінна операція, і вцілілий пішак чорних глибоко врізався в оборону. Однак власним маневром білі відрізали його від інших фігур і, зрештою, ліквідували.

Несподівано білі, яким, здавалося, нічого не загрожувало, потрапили під вогонь суперника. Щоб не втратити більше, довелося поступитись меншим – я віддав за туру суперника власних коня і слона. При цьому в мене виявився зайвий пішак, а отже, встановилася динамічна рівновага. Стали зрозумілими і нові стратегічні плани візаві. Білі сподівалися використати пішакову більшість на ферзевім фланзі, а чорні – створити фігурну атаку на короля. Об’єктивно, білим потрібно було відкласти свій задум на майбутнє, аби розмінами загасити полум’я атаки суперника. Так і сталося – гра перейшла у складний ендшпіль. На цей час ми вже обидва потрапили у цейтнот, гра відбувалася блискавично. Наш столик оточили глядачі. Парадоксальними маневрами тури мені вдалося знищити всі пішаки суперника, зберігши свій потенціал на ферзевім фланзі. Король чорних уже не встигав пройти на оборону, пішак «а» проривався у ферзі, після чого монарх-невдаха не зміг знайти надійного захисту від цілого шквалу шахів. За хід до мату чорні здалися.

ВДАЛИЙ ФІНІШ – І ДРУГЕ МІСЦЕ

Усе це відбувалося ніби в тумані, а попереду – зустріч із майстром. Часу на відновлення сил майже немає. Приймаю рішення грати надійно, тому обираю ферзевий гамбіт.

Суперниця застосовує рідкісний варіант захисту Тарраша. Інтуїтивно знаходжу найкращий хід, на шахівниці виникає дуже схожа до попередньої партії ситуація – у чорних ізольована пішакова пара! Втім є і відмінність. Абсолютно однакових позицій не буває. В нашому випадку сталося так, що чорним не вдалося привести в рух своїх центральних пішаків, і гра в центрі стабілізувалася. Намагаючись перехопити ініціативу, чорні пішли на серйозний стратегічний ризик. Вони допустили неприємний для себе розмін, після якого пішаковий ланцюг перетворився на численні «острівці». І це означало лише одне: якщо чорним не вдасться отримати атаку на короля, то вони загинуть в ендшпілі. Цілком зрозуміло, що вони почали уникати розмінів фігур, чим я і скористався, щоби покращити взаємодію власних сил. Атака, яка, на перший погляд, виглядала досить грізно, була невдовзі відбита, ферзі розміняні. Я розпочав «збір урожаю», знищуючи слабкі пішаки суперниці один за одним… Коли чорним уже не залишалося чим грати, вони припинили опір.

Результати інших партій останнього туру виявилися для мене сприятливими: майстри із Хмельницького зазнали втрат і відстали від мене на півочка. Це і стало гарантією того, що мені вдалося стати другим у такому сильному за складом учасників турнірі. А поза конкуренцією виявився Олег Поліщук, який не програв жодного разу.

Віктор СТОРОЖЕНКО.