ВИХВАТНІВЦІ

Коротка довідка про Вихватнівці (25 рядків) вміщена в книжці «Парафії та церкви Подільської єпархії», виданій 1901 року під редакцією священика Юхима Сіцінського. Село (а точніше парафія) належала до другого благочинного округу Ушицького повіту Подільської губернії Російської імперії. Отже, про Вихватнівці читаємо:

«Вихватнівці – село в 22 верстах від губернського міста Кам’янця-Подільського на схід. Розташоване в значній частині на високій рівнині, що знижується крутими схилами до струмка, який впадає в річку Дністер. Гористість місцевості, велика кількість лісу та джерельна вода – умови більш ніж сприятливі для здоров’я. Грунт – чорноземний та глинисто-піщаний, зручний для садівництва.

До 30-х років XIX століття парафія складалася з одного села Вихватнівців, але потім приєдналася парафія села Дерев’яне з присілками Гелетина та Гуцули. У пізніший час утворилися і приєдналися ще два присілки: Погоріла та Залісся, або Новосілля. Всього населення в парафії: православних – 1005 чоловіків і 1018 жінок, католиків – до 500 душ. Занят-тя – хліборобство; мала частина населення знаходить заробіток на гуральні та на недавно заведеній паперовій фабриці.

Вихватнівці трапляються в історичних документах із другої половини

XVI століття.

Вихватневецька старовинна церква, дерев’яна, згоріла 1839 року. Замість неї побудовано 1842 року церкву також на честь Покрови Богородиці, дерев’яну. Вона існує і понині (1901 рік). Влаштовано церкву засобами парафіян, для чого куплено стару церкву в містечку Миньківцях. Побудовано її за планом згорілої, на її ж кам’яному фундаменті, хрестоподібно, дзвіниця також дерев’яна.

Приписна церква села Дерев’яне – Миколаївська, побудовано її 1813 року, вона також дерев’яна.

Землі при Покровській церкві: садибної 1820 сажнів, орної 32 десятини 2390 сажнів, придатної, а непридатної 4 десятини 2318 сажнів; при Миколаївській церкві різних угідь 27 десятин 2270 сажнів, а всього 66 десятин 1508 сажнів.

Причтові споруди нові, влаштовані в 1898-1899 роках. У парафії існують школи: міністерська у Вихватнівцях, відкрита 1882 року, церковнопарафіяльна в селі Дерев’яне, відкрита 1892 року, і школа грамоти для дівчаток у Вихватнівцях, відкрита 1898 року. Вечірні заняття з дорослими при міністерському училищі відкриті з 1895 року; велися священиком Мозолевським, який багато потрудився для парафії».

Із книжки «Населені місця Подільської губернії», виданої 1905 року Олександром Криловим, довідуємося, що Вихватнівці належали до Китайгородської волості, у них було 307 дворів, 1399 мешканців обох статей.

Книжка «Населені місця Поділля», видана 1925 року у Вінниці, свідчить, що Вихватнівці зросли: господарств уже було 368, а населення – 1609 осіб.

Інформаційний довідник «Кам’янець-Подільський район (1923-1998 роки)», виданий до 75-річчя утворення Кам’янець-Подільського району, зафіксував різке падіння населення у Вихватнівцях: 1998 року в селі мешкали 602 особи в 272 дворах.

Напевно, цьому сприяло і те, що ухвалою Хмельницького облвиконкому від 15 серпня 1959 року Вихватнівці позбавили статусу центру сільської ради: саме тоді об’єднали Вихватновецьку та Китайгородську сільські ради в Китайгородську з центром у Китайгороді.

Населення у Вихватнівцях у подальшому ще знизилося: 2009 рік – 528 осіб, 2010 рік – 512 осіб, 2011 рік – 496 осіб, 2013 рік – 472 особи.