МІСТО І РАЙОН У ЗОБРАЖЕННІ НАПОЛЕОНА ОРДИ

1 травня 2014 року та 20 лютого 2018 року Національний історико-архітектурний за­повідник «Кам’янець» зробив щедрий подарунок любителям старовини: презентовано дві колекції літографій Наполеона Орди з фон­дів НІАЗу. Представлені відповідно Подільська та Волинська губернії. Хто ж такий Наполеон Орда (наголос у прізвищі художни­ка падає на перший склад)? Скористуємося матеріалом української Вікіпедії, щоб детальніше освітити його шлях.

Отже, Наполеон Матеуш Та­деуш Орда – це білоруський і польський художник, літератор, композитор і музикант татарсь­кого походження.

Майбутній художник (а саме в такій іпостасі Наполеон Орда нам найбільше цікавий) народився 11 лютого 1807 року в родовому маєтку Вороцевичі Пінського повіту Мінської губернії (нині це Івановський район Брест­ської області Білорусі). З’явився він на світ у сім’ї збіднілого шлях­тича, маршалка Кобринського повіту, інженера-фортифікатора Михайла Орди, який дав сину ім’я французького імператора Наполеона Бонапарта (два інші імені традиційні для поляків).

Після закінчення Свіслоцької гімназії Наполеон Орда 1823 року вступив на фізико-математичний факультет Віленського університету (нині Вільно – столиця Литви Вільнюс). За участь у таємній студентській організації «Зоряни» був виключений з університету. Після арешту та 15-мі­сячного ув’язнення він повернувся до Вороцевичів, але залишився під наглядом поліції.

Під час польського національно-визвольного повстання 1830-1831 років Наполеон Орда командував партизанським загоном. Був нагороджений найвищою військовою нагородою Поль­щі – золотим хрестом «Virtuti Mi­litari» («Воїнська доблесть»). Після придушення повстання емігрував до Парижа. Подружився з Фредериком Шопеном. У нього і Ференца Ліста Наполеон брав уроки композиції, гри на фортепіано. У Парижі написав десятки музичних творів – полонезів, вальсів, мазурок, пісень. Із

1833 року відвідував студію відомого французького майстра архітектурного пейзажу П’єра Жирара. У подорожах Францією, Австрією, Шотландією, Бель­гією, Голландією, Іспанією, Португалією, Північною Африкою малював пейзажі, головним чином міські види.

Друзями Наполеона Орди були Адам Міцкевич, Тадеуш Костюшко, Фредерік Шопен, Ференц Ліст, Джоакіно Россіні, Джузеппе Верді, Шарль Гуно, Гектор Берліоз, Оноре де Бальзак, Стендаль, Іван Тургенєв, співачка Поліна Віардо.

1843 року Наполеон Орда одружився з француженкою Іреною Багле, у шлюбі з нею мав сина Вітольда. 1847 року його призначили директором театру італійської опери у Парижі – одного з найвідоміших тоді в Єв­ропі. Наполеон брав активну участь у діяльності польської великої еміграції. Після того, як 1856 року російський імператор Олександр II оголосив про амністію для повстанців, повернувся на батьківщину. Після смерті матері 1859 року родовий маєток через участь Наполеона Орди в повстанні 1830-1831 років конфіскували. Художникові бу­-ло дозволено лише взяти його

в оренду. Після повернення з еміграції жив у Вороцевичах, Гродні (у 1862-1863 роках), потім перебрався на Волинь, де пра­цював домашнім учителем

музики у генерала Адама Жевуського.

1866 року був арештований за підозрою в участі у повстанні 1863-1864 років, ув’язнений у Кобринському тюремному замку. 1867 року військово-польовий суд засудив Наполеона Орду до заслання у віддалені губернії Росії. Завдяки старанням дружини та допомозі посла Франції вирок згодом скасували. Проте Наполеона Орду царська влада позбавила права оренди та мешкання в родовому маєтку. Натомість йому дозволили поселитися у родичів.

У царській Росії до останніх днів свого життя Наполеон Ор­да вважався неблагонадійним. За ним стежили, і не дивно, що 1880 року начальник жандар­мерії Мінська повідомляв ім­перським властям, що міщанин

Орда займається кресленням якихось планів, наших фортець, які переправляє за кордон.

1872 року Наполеон Орда почав реалізувати справу всього життя. Під час щорічних літніх подорожей малював визначні місця. У 1872-1874 роках він відвідав Волинь, Поділля та інші землі України, в 1875-1877 роках – Білорусь, Литву, Жмудь, Ліфляндію, у 1878-1879 роках – Галичину та Східну Пруссію, 1880 року – Польщу.

В останні роки свого життя він подорожував Галичиною, у Келецьких, Сувалковських і Варшавських землях. Важко захворівши, помер у Варшаві 26 квітня 1883 року. Поховали його, згідно із заповітом, на батьківщині в родинному склепі у міс­течку Іванове.

До нашого часу дійшло 177 творів митця, на яких зображено архітектурні пейзажі України. Один з альбомів літографій із малюнків Наполеона Орди зберігається у Волинському крає­знавчому музеї. 1997 року до 190-річчя з дня народження художника в музеї відкрито ви­-

ставку його творів.

Малюнки були використані під час підготовки проектів реставраційних робіт і багатьох інших архітектурних пам’яток Украї­-

ни – Андріївської церкви в Києві, костелу Іоанна Предтечі в Білій

Церкві, фортеці в Кам’янці-Подільському, замків у Дубні та Острозі. Твори художника цінні тому, що зображені пам’ятки або були змінені, перебудовані, або зник­ли. Малював Наполеон

Орда з великою, майже фотографічною точністю. На малюнках передано тонкі архітектурні деталі. Але це не голі копії, натуралістичні замальовки. У них відчувається дух часу, дивна невловима романтична ностальгія за минулим, яка властива, мабуть, кожній інтелігентній, освіченій людині.

2007 року в усьому світі відзначалося 200-річчя з дня народження Наполеона Орди. Цю подію включено в календар па­м’ятних дат ЮНЕСКО.

Іменем Наполеона Орди на­звано вулиці в деяких містах Білорусі: зокрема, 2007 року в Мінську й 2011 року в Гродні.

Тепер представимо замальов­ки Наполеона Орди, виконані в Кам’янці-Подільському та селах сучасної Кам’янеччини.