УВІЧНИМО ПАМ’ЯТЬ ПРО ЯНА ДЕ ВІТТЕ
4 липня 2017 року депутати Кам’янець-Подільської міськради перейменували вулицю Люби Берлін на Руських фільварках на вулицю Яна де Вітте, зважаючи на її первісну назву – Віттовська. 28 лютого 2018 року в конференц-залі Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець» відбувся круглий стіл, присвячений Яну де Вітте, щоб продовжити увічнення пам’яті цього видатного архітектора XVIII століття. Вів круглий стіл очільник НІАЗу Василь Фенцур, були присутні фахівці не тільки з Кам’янця-Подільського, але й Хмельницького й Меджибожа.
Із різними аспектами життя й діяльності Яна де Вітте ознайомили присутніх Валентин Пагор, Руслан Нагнибіда, Дмитро Бабюк, Ігор Данілов, Артур Гаспарян. Оскільки немає портрета Яна де Вітте (донедавна йому приписували зображення, яке насправді належить його внукові), то проблематично ставити йому пам’ятник. Погодилися на меморіальну дошку, яку потрібно встановити на значимому в Кам’янці місці, наприклад, на Ратуші. Художник Володимир Карвасарний навіть розробив ескіз такої дошки.
Подаємо статтю Андрія Козицького про архітектора з першого тому «Енциклопедії Львова»:
«Ян де Вітте – військовий інженер, архітектор. Народився 8 липня 1709 року в місті Кам’янці-Подільському в родині переселенців із Голландії (за іншою версією – у російському військовому таборі під Полтавою). Тривалий час була популярною версія про вірменське походження родини де Вітте, однак це не доведено документально. Закінчивши 1726 року єзуїтську колегію в Кременці, вступив до корпусу коронної артилерії. 1735 року одержав звання капітана, а 1781 року – генерал-лейтенанта. Від 1768 року був комендантом Кам’янця-Подільського та всіх прикордонних фортець Речі Посполитої на Поділлі. Перебуваючи на військовій службі, користувався протекцією гетьмана Вацлава Жевуського та короля Станіслава Августа Понятовського. 1769 року відновив діяльність Кам’янецької ливарні, у якій до 1772 року було відлито 61 гармату. Водночас із військовою службою проектував архітектурні споруди. Першим великим проектом Яна де Вітте став костел кармелітів босих у Бердичеві (1737-1754). Ян де Вітте збудував кілька споруд у Кам’янці-Подільському: дзвіницю костелу монастиря францисканців (1780-ті), казарми (1780-1788), порохові льохи (1778-1779), Підзамецьку (1771) та Тріумфальну (1781) брами, перебудував фасад кафедрального костелу, Замкову (1771), Польську (1772), Руську (1776) і Кушнірську (1785) вежі. Працював над реконструкцією палаців князів Любомирських у Рівному (1770) та Львові (1763). Брав участь у проектуванні львівського костелу домініканців (1744-1745) та розбудові костелу святої Марії Магдалини у Львові (1758). Помер 24 грудня 1785 року в Кам’янці-Подільському, похований у кафедральному соборі міста.
Одну з перших біографій Яна де Вітте опублікував у Львові 1933 року польський історик Збігнев Горнунг «Ян де Вітте. Спроба характеристики». Переселившись після Другої світової війни до Вроцлава, 3бігнев Горнунг і далі досліджував історію життя Яна де Вітте, про якого написав книжку: «Ян де Вітте. Архітектор костелу домініканців у Львові» (1995; у співавторстві з Єжи Ковальчиком)».