Неділя, 28 Листопада 2021 р.
16 Березня 2018

МОНАСТИР СВЯТОЇ ТРІЙЦІ

На високому пагорбі височіє кам’яний, мурований, аскетичний, як відгомін сивої давнини, храм. Своєрідна візитівка східного фасаду Старого міста – греко-католицька церква святої Трійці комплексу Свято-Троїцького монастиря. Вона відновлена на фундаментах давньої церкви отцями-василіанами Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні й освячена 10 липня 2010 року.

Храм Святої Трійці, 2014 рікУпродовж 1920-1930-х років у місті закривали храми, при­стосовували під різні установи, склади, промислові підприємства. Багато храмів зруйновано. Камінь використовували на новому будівництві, навіть під міську в’язницю. Не минула хвиля репресій і церкву святої Трійці.

Під час археологічних досліджень у 1990-ті роки в межах зруй­нованої церкви зафіксовано решт­ки ще давнішої церкви, які претендують на княжу добу. Проте перші згадки про церкву належать тільки до 1582 року. Впродовж XVI-XVII століття церква свя­тої Трійці була кафедральною (соборною), при ній жили намісники (офіціали) львівського православного єпископа. В часи турецького панування церква використовувалась під мечеть Мус­тафи-паші, секретаря султана.

Із 1722 року при церкві оселились отці-василіани, котрих переселив у Кам’янець із Пере­мишльської дієцезії львівський уніатський єпископ Афанасій Шептицький. 1747 року побудовано двоповерхову кам’яну споруду монастиря на місці давнішого. В 60-ті роки XVIII століття у східній частині садиби побудовано два одноповерхові флігелі. Садибу оточував кам’яний мур, частина була під садом, в’їзд здійснювався через браму. Це був головний храм греко-католиків міста у XVIII столітті.

Коли у часи Російської імперії місто стало губернським центром, монастир став православним, а церква – парафіяльною. Незважаючи на те, що 1919 року вона була внесена до переліку як одна з найзначніших пам’яток і підлягала збереженню та охороні, протягом 1932-1935 років її все-таки зруйнували.

Уже в 1990-ті роки ухвалено відновити церкву. Грунтовні археолого-архітектурні дослідження будівельної історії церкви святої Трійці проведено Кам’янець-Подільською групою Львівського інституту «Укрзахідпроектреставрація» під керівництвом архітектора Володимира Бевза, в складі якої було подружжя архітекторів Лілії та Оле­га Свінціцьких, та Кам’янець-Подільською фундацією, очолюваною археологом Андріаном Мандзієм (університет Йорк, Торонто, Онтаріо, Канада). 2000 року інститутом «Укрзахідпроектреставрація» розроблено ескізний проект відтворення Свято-Троїцького монастиря (архітектор Во­лодимир Бевз).

МОНАСТИР СВЯТОЇ ТРІЙЦІВідновленням Свято-Троїцького монастиря займаються отці-василіани Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні. Основоположником Чину вважається святий Василій Великий (329-379), один із найвизначніших отців Східної Церкви. По сьогодні його Правила є основою Статуту Чину. До найвідоміших реформаторів василіанського життя належить святий Йосафат Кунцевич (1580-1623). Його вважають справжнім засновником ни­нішнього Василіанського Чину. Тому офіційним, хоча менш відомим, є Василіанський Чин святого Йосафата.

Основні напрямки діяльнос­ті – місійна, реколекційна, наукова та видавнича, душпастерство та праця з молоддю.

Герб Чину складається з вогняного стовпа, обрамленого дугою, що символізує полум’я любові, як постійний дороговказ у служінні Богові та ближнім. Вогняний стовп – символ святого Василія Великого. Над вогняним стов­пом зображено Сонце – символ Спасителя. У сонці зображено монограму Ісуса Христа, над якою є хрест. Герб обрамляють дві гілки, дубова і лаврова. Дубова символізує постійність і міць у духовному рості, а лаврова – вічну нагороду для переможців. Отці-василіани повернулися в місто в 1990-ті роки. Першим настоятелем був Василь Дмитрович Кулинич, на сьогодні настоятелем монастиря є отець Макарій Солюк.

На комплексі виконано великий обсяг робіт із відтворення церкви святої Трійці. Основні та завершальні зовнішні роботи і оздоблення внутрішніх інтер’єрів виконано, коли настоятелем був Йосип Будай. Роботи здійснено за сприяння міської ради та підтримки заступника місь­кого голови Сергія Бабія. Оздоб­лення внутрішніх інтер’єрів упро­довж 2009-2010 років здійснювала група художників, до якої входять Павло Український, Тарас Гатало, Іван Гатало, Богдан Корчев, Ігор Крутяк, Василь Матві­єшин із Тернополя. Автор ескізного проекту – відомий художник із розпису сакральних споруд Юрій Герега. Здійснено канонічний розпис акриловими фарбами по сухому тиньку (орнаменти). Ікони виконано в техніці вос­ково-яєчної темпери також по сухому тиньку.

Органічно вписується в інтер’єр дерев’яний іконостас, виконаний із дуба місцевими майстрами-різьбярами. Вітражем займалася художник-вітражист Ірина Кляпетура.

При церкві створено високопрофесійний чоловічий хор, який діє із часу відкриття церкви 2010 року, його керівник – регент Марія Кузів.

2016 року розпочато роботи з відновлення флігелів, що на вулиці Зарванській, 10.

У комплексі збереглися келії Свято-Троїцького монастиря, пам’ятки архітектури національного значення XVII століття. Вони перебувають на балансі Ка­м’янець-Подільського коледжу Подільського державного аг­рарно-технічного університету, використовуються під житло. Релігійна громада неодноразово виходила з проханням повернути у власність будівлю з подальшим пристосуванням приміщень для потреб монастиря. Основна проблема виникла при розв’язанні цього питання, ос­кільки приміщення келій використовуються під житло. Ще в 1990-ті роки ухвалою міськвиконкому заборонено прописку в цій будівлі.

Сумно дивитися на будівлю, яку руйнує невблаганний час: фасади обшарпано, дах пошкоджено, в окремих приміщеннях небезпечно жити, немає водовідведення, мощення внутрішнього двору зруйновано, огорожа в незадовільному стані. При вході на територію вражають занедбані господарські споруди, які постійно розростаються. На внутрішньому дворі, де колись був монастирський сад, густо поросла самостійна рослинність. У центрі міста, де проходять тисячі туристів, гостей міста, час ніби зупинився.

Поряд швидкими темпами відроджується Старе місто. Віримо й надіємося, що будівля монастиря теж відродиться, знову радуватиме очі сад у центрі Старого міста.

Галина НОВІКОВА, провідний інженер відділу 

реставрації та реабілітації пам’яток архітектури НІАЗу «Кам’янець».