П'ятница, 29 Березня 2024 р.
4 Січня 2019

«БЕРЕЖІТЬ УКРАЇНУ, ЯК ЗМОЖЕТЕ»

2019 рік славний сторічними ювілеями, пов’язаними з бурхливими подіями в Україні 1919 року. Зокрема, виповниться сто років, як Кам’янець на Поділлі (так тоді часто величали наше місто) майже на півроку став головним містом нашої держави, що називалася Українською Народною Республікою (скорочено – УНР). Але про все по порядку.

Марка, присвячена Симонові Петлюрі16 січня 1919 року Українська Директорія, яку тоді очолював Володимир Винниченко, а пізніше ­ Симон Петлюра, оголосила війну Росії. 22 січня того ж року сталася не менш важлива подія: відбувся Акт злуки всіх українських земель. Цього дня проголошено злиття двох українських утворень ­ Української та Західноукраїнської Народних Респуб­лік (УНР та ЗУНР) ­ в єдину соборну незалежну державу. Тому 22 січня ми святкуємо День соборності України. Проте справжнього об’єднання не відбулося: за кілька днів під ударами більшовиків Директорія вимушено залишила Київ.

Останнє засідання Директорії під головуванням Винниченка відбулося 8 лютого, а вже 11 лютого головував Петлюра. 1919 ро­ку тричі змінювалися очільники українського уряду. 11 лютого Сергій Остапенко змінив першого голову Ради міністрів часів Директорії Володимира Чехівського (обидва зв’язані з Кам’янцем: Чехівський був інспектором Подільської духовної семінарії, а Остапенко викладав у державному українському університеті). 9 квітня уряд очолив Борис Мартос, а 27 серпня ­ Ісак Мазепа, причому цього разу зміна очільника відбулася в Кам’янці­Подільському.

Півтора місяця, від 14 лютого до 31 березня 1919 року, в нашому місті жив і працював 52­річний професор Михайло Грушевський, тож маємо ще один славний столітній ювілей. Разом із ним у місті над Смотричем мешкали дружина Марія та донька Катерина.

17 лютого 1919 року прибув у Кам’янець знаменитий хоровий диригент Олександр Кошиць, а 24 березня вирушив звідси зі своєю капелою у закордонне турне, яке принесло українській пісні світову славу.

Згадаємо також Комітет охорони республіки, створений 22 березня 1919 року в Кам’ян­-ці на нараді представників со­ціалістичних партій, лідери яких перебували в опозиції до тодішнього курсу Директорії. Про­існував комітет недовго, вже 27 березня він розпустився. Події у Кам’янці висвітлили зро­стання прорадянських політичних настроїв у суспільстві та приско­рили падіння уряду Остапенка.

17 квітня 1919 року місто над Смотричем перейшло до більшовиків. Та вже 3 червня Третя стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням полковника Олександра Удовиченка, атакувавши більшовицькі частини під Кам’янцем і розбивши їх ущент, оволоділа містом. З низки причин місто над Смотричем ви­рішено зробити тимчасовою столицею УНР, тож розпочалася Кам’янецька доба Директорії УНР. 10 червня до міста вперше прибув голова Директорії та головний отаман війська УНР Симон Петлюра. Наступного дня на його честь місцева влада влаштувала урочистий обід.

15-18 липня під натиском поляків Українська Галицька армія (УГА) і урядові структури ЗУНР залишили свою територію і перейшли до Наддніпрянської України. Як і провід УНР, керівництво ЗУНР на чолі з диктатором Євгеном Петрушевичем розташувалося у Кам’янці. Увечері 30 серпня частинам об’єднаної української армії героїчними зусиллями вдалося відвоювати у більшовиків Київ, але вже наступного дня довелося віддати його денікінцям, тож Кам’янець і далі залишався тимчасовою столицею УНР.

14 жовтня в Кам’янці-Подільському відбулися дві важливі події. По-перше, Директорія, уряд і військо перший раз урочисто присягали на вірність Україні. По-друге, відкрито Святий Український Синод. В універсалі, який підписали члени Директорії та міністр ісповідань Іван Огієнко, сказано: «Постійно пік­луючись про найкращий стан святої Православної Автокефальної Церкви Української, визнали ми за благо заснувати Український Священний Синод і покласти на його обов’язок ретельно стежити за чистотою віри православної і за відродженням Української церкви».

16 листопада 1919 року уряд УНР покинув Кам’янець, місто зайняли поляки. Головноупов­новаженим від уряду залишив­-ся Огієнко, якому Петлюра при від’їз­ді наказав: «Бережіть Украї­ну, як зможете».