БУДИНОК ТЕРЛЕЦЬКОГО (РУСЬКА, 100)

Крім пам’яток, добре відомих усім, хто цікавиться історією міста над Смотричем, є в Кам’янці-Подільському досить скромні споруди. Але часто і про них можна повідати чимало цікавого. Сьогоднішня наша розповідь якраз про одну з таких непримітних пам’яток.

Історія будинку Терлецького, розташованого в долині Смотрича, пов’язана з історією безіменних сходів, які з’єднують вулиці Руську та Довгу. Колись приблизно на місці теперішніх сходів стояла південна брама, яку на ніч зачиняли. До неї з півночі на південь тягнулася вулиця Довга. Пізніше брама перестала існувати. На захід від теперішніх сходів у XVIII ст. збудували потужні казарми фортеці, а зі сходу – житлові будинки.

Між Довгою та Руською маємо великий перепад рельєфу, що становить 10 метрів. 1861 р. на схід від колишніх казарм, які тоді вже були перетворені на військовий шпиталь, надвірний радник Костянтин Терлецький під наглядом архітектора фон Міквіца спорудив двоповерховий будинок. Через три роки керівництво шпиталю між своїм будинком і будинком Терлецького власним коштом влаштувало дерев’яні сходи, замість яких пізніше зробили сходи з дикого каменю. Цю роботу виконав майстер кам’яних справ Шльома, прізвище якого залишилося нам невідомим.

Сходи були потрібні для скорочення шляху між пральнею військового шпиталю та Смотричем. Їх надійно не огородили, через що в проміжок між сходами та будинком Терлецького не раз падали люди. Сталося кілька нещасних випадків. Навіть виникла думка взагалі ліквідувати проміжок між госпіталем і будинком Терлецького та сходи. Але міська влада розуміла, яке значення мали ці сходи для мешканців південної частини міста. Окрім того, ними користувалися робітники пральні при шпиталі, яким необхідно було мати прохід до річки. Спочатку сходами опікувався шпиталь, але потім він перетворився на лазарет, керівництво якого вже не дбало про них. Натомість від Терлецького вимагали збудувати кам’яну стіну, яка би відділяла сходи від провалля, та влаштувати на них дерев’яні поручні, що він і змушений був зробити.

Частину приміщень у своєму будинку Терлецький здавав під квартири. І ось у цьому будинку зняв квартиру Антоній Петкевич, більше відомий за псевдонімом як польський прозаїк і поет Адам Плуг (1824-1903). Петкевич з’явився у нашому місті не з власної волі. Кам’янець став для нього місцем заслання під нагляд поліції за участь у польських патріотичних маніфестаціях.

Адам Петкевич народився 1824 р. в Мінській губернії в родині бідного безземельного шляхтича. Вчився в Київському університеті, але змушений був залишити навчання через брак коштів. Заробляти на хліб довелося вчителюванням: виховував і вчив дітей багатих дворянських родин. Пізніше в одній зі своїх повістей він змалював життя домашніх учителів. Першими творами Петкевича були вірші, в яких він оспівував красу природи та сільський затишок.

Петкевич 1859 р. перебрався до Житомира, який тоді відзначався жвавим інтелектуальним і культурним життям. Він зав’язав знайомство з місцевими літераторами. У Житомирі мешкав відомий польський письменник Юзеф Крашевський, який радо приймав Петкевича у своєму домі. Його найсердечнішим приятелем став Аполлон Коженьовський. Саме у дружньому колі житомирських літераторів значно розвинувся письменницький талант Петкевича. Найкращі твори письменника, які він друкував під псевдонімом Адам Плуг, припадають саме на 1860-ті роки. Це романи та повісті «Дух і кров», «Чиновник», «Вчителі», в яких письменник реалістично змальовував тогочасне життя.

У Житомирі Петкевич брав участь у суспільному русі. В місті відбувалися патріотичні маніфестації – провісники польського повстання 1863 р. Активними учасниками цих заходів були Антон Петкевич із дружиною, Аполлон Коженьовський та інші польські патріоти. За участь у маніфестаціях Петкевича та його дружину заарештували. Петкевича засудили до двох років ув’язнення.

Після звільнення 1864 р. Петкевича відправили під нагляд поліції до Овруча, потім – до Києва і, нарешті, до Кам’янця-Подільського. Під час цих поневірянь померла дружина Петкевича. Хворий, без засобів до існування, письменник прибув до Кам’янця. Він безуспішно намагався знайти роботу, його життя було досить нужденним. Але тут, як і в Житомирі, Петкевич входить до кола місцевої інтелігенції. Він став другом історика та лікаря Юзефа Ролле, відомого фотографа Міхала Грейма. У Кам’янці Петкевич прожив майже десять років.

1874 р. розпочався новий період у житті письменника. Йому запропонували цікаву роботу, яка відповідала його інтересам і здібностям: він став співредактором, а згодом і головним редактором щорічника «Клоси», який видавався в 1865-1890-х рр. у Варшаві та відзначався високим літературним і видавничим рівнем. Пізніше, наприкінці життя, Петкевич був редактором газети «Кур’єр Варшавський». Помер письменник 1903 р.

Петкевич прожив довге і складне життя, в якому було багато випробувань і втрат, але також і здобутків. Він був плідним письменником, другом найкращих представників польської інтелігенції свого часу. Його любили і шанували за чесність, порядність і сердечність, які були притаманні йому в стосунках із людьми. У наш час ім’я та твори Петкевича призабуті, але ми знаємо, що такі люди, як він, створювали насичену інтелектуальну атмосферу, яка була характерною для польської громади міста у другій половині XIX ст.

Будинок Костянтина Терлецького, збудований 1861 р., зберігся до нашого часу. Протягом свого існування він зазнав деяких перебудов. Архітектура його дуже проста, будинок позбавлений будь-якого декору.

Галина ОСЕТРОВА, старший науковий співробітник НІАЗу «Кам’янець».