ФІЛОСОФ ІЗ КАМ’ЯНЦЯ
Цими днями виповнюється 200 років із дня народження видатного філософа Сильвестра ГОГОЦЬКОГО. Доктор філософських наук Марина Ткачук писала:
«Однією з найпомітніших постатей в історії вітчизняної філософії ХІХ ст. є Сильвестр Сильвестрович Гогоцький (1813-1889). За життя ім’я вихованця й одного з чільних представників київської духовно-академічної традиції, професора Університету Св. Володимира з понад тридцятирічним стажем, досвідченого педагога, автора численних наукових праць (у тому числі «Філософського лексикону» – першої на теренах Росії філософської енциклопедії) було відоме не лише у фахових колах, хоча й сприймалося не всіма однозначно. Для «колег по цеху» Гогоцький служив взірцем професіоналізму, для «начитаної публіки» – уособленням ученості, для численних опонентів із кола «володарів дум російської інтелігенції» – ідейно чужим «анахронізмом», «схоластом ХІХ ст.». Віддані заповітам останніх, радянські історики філософії вбачали у ньому виключно «реакціонера» і «мракобіса», ворога прогресу й світлого майбуття. Лише на початку 1990-х, відкривши для себе праці Густава Шпета та Василя Зеньковського, Дмитра Чижевського й Бориса Яковенка, дослідницький загал побачив у Гогоцькому не об’єкт для знущань і вправляння у глузливих характеристиках, а справжнього вченого, який заслуговує на серйозне та поважне до себе ставлення».
Сильвестр Гогоцький народився 5 (17) січня 1813 р. в Кам’янці-Подільському. Особливу роль у його духовному становленні відіграв батько – протоієрей Сильвестр Григорович Гогоцький, вихованець і колишній викладач Київської духовної академії, вчитель, а згодом професор словесності Подільської духовної семінарії. Як зазначила Марина Ткачук, «він особисто опікувався початковою освітою сина, прищеплюючи йому любов до знання і неви¬корінну звичку до повсякденного навчання. Розвиваючи у дитині рано виявлені розумові здібності й вправляючи її у риториці, Сильвестр Григорович водночас виховував у ній ревного православного християнина і не забував подбати про культивування її мистецьких нахилів. Завдяки батькові майбутній професор філософії призвичаївся «відпочивати душею» за малюванням та грою на скрипці».
Грунтовна батьківська підготовка дала майбутньому філософу можливість розпочати навчання у духовному училищі відразу із другого класу. Наступною сходинкою в його освіті була Подільська духовна семінарія, студентом якої він став 1827 р. Із семінарії Гогоцький вийшов 1833 р., маючи доволі солідний багаж знань, передусім богословських і філософських, а також грунтовну мовну підготовку.
1837 р. Сильвестр Сильвестрович закінчив Київську духовну академію. А далі було майже 50-річне педагогічне і наукове служіння, яке Гогоцький завершив 1886 р. – продовжити його не дали невиліковна нервова хвороба і цілковита втрата зору. В останні роки з весни до осені старий професор жив із родиною у придбаній колись садибі під Києвом. Саме тут восени 1887 р. він отримав зворушливу звістку про одностайне його обрання почесним членом Київської духовної академії. І саме тут 29 червня 1889 р. скінчився його земний шлях.