Неділя, 15 Грудня 2019 р.
14 Червня 2019

СЕЛЯНИ БЛАГАЮТЬ ПРО ДОРОГИ

Змиті мости, зруйновані дороги, вулиці, провулки і повна невідомість, коли ж їх усіх поремонтують. Такі неприємні наслідки цьогорічних аномальних злив і стабільної щорічної байдужості чиновників усіх рівнів до доріг у нашому районі. Автошляхи і до стихії перебували в жалюгідному стані, найбільше претензій зазвичай до доріг державного значення, а після шалених потоків води вони взагалі перетворилися на болотяне місиво. У поле нашого зору потрапили села Чабанівської, Рихтівської, Слобідсько-Рихтівської, Завальської, Підпилип’янської сільських рад, звідки до редакції не перестають надходити скарги. Також селяни викладають відео і фото жахливих ділянок у соцмережах, аби наробити розголосу і змусити відповідальних осіб таки взятися до роботи. В експедицію бездоріжжями Кам’янеччини вирушив і «Подолянин».

Стихія розгулялася селами Чабанівської громадиУ Чабанівці взагалі стихія поставила під запитання сполучення всієї громади з цивілізацією. Адже міст у напрямку «Чабанівка – Лисківці» так розмило, що по ньому йти страшно, не те що їхати машиною. Від місцевих мешканців ді­зналися, що до стихії він був більш-менш справним, це його вода так пошкодила. А от в аварійному стані мости в Гуті-Чугорській і Чабанівці. До речі, в Гуті, за словами лю­-дей, торік його ремонтували, але, як бачимо, невдало і не­надовго.
– Велика вода наробила нам великої біди, – розповідає Чабанівський сільський голова Лаймоніс ГУРСКІС. – Якщо розмиті сільські дороги ми ще частково зможемо поремонтувати за кошти громади, підприємців попросимо, то мости не витягнемо, не в нашому підпорядкуванні й шляхи обласного та державного значення. Одразу після стихії ми звернулися до нардепа Володимира МЕЛЬНИЧЕНКА з проханням про допомогу. Вже в понеділок на нашому стратегічному мосту філія «Кам’янець-Поділь­ська ДЕД» розпочала роботи. Стукаємо в усі можливі двері й надалі, щоб нам допомогли в боротьбі з наслідками стихійного лиха. Адже постраждало не одне село нашої громади. Найбільше позмивало дороги в Гуті-Чугорській і Липах.
Аби не допустити руйнування мосту, забили на сполох і в Рихті.
– Там така величезна дірка, боїмося, що ось-ось міст впаде.
І як тоді його ремонтувати? Він уже сиплеться знизу, – розповідає міс­цевий мешканець Микола. – І хоча торік його й латали, але толку немає. Зверталися з листами до керівництва райо­ну, народного депутата, збирали підписи і долучали фото із проханням допомогти з ремонтом як мосту, так і наших вулиць, але реальних дій поки що не бачимо.
Зовні рихтівський міст, порівняно з минулим роком, виглядає непогано. Але дірка таки кидається в очі. На хлопсь­кий розум міряємо її глиби­ну (фото на стор.2): легенько встромлюємо довгу гілляку, а вона практично провалюється… Обриваємо верх, що стирчить, і… вуаля – довжина прутика, який залишився – 62 см!!! При тому, що, зауважте, це сполучення не пішохідне, а важлива для цього куща артерія. Ним курсують авто й рейсові автобуси, а ще великогабаритний транспорт. Їдуть фури з кар’єру в Кудринцях, аграрії запускають солідну техніку для обробітку земель. Усі думають про заробітки, але аж ніяк не про людей, які тут живуть. І доки повноводна ріка Жванчик, набравши сили, невтомно бурлить, на мосту, що з’єднує її береги, залишається лише молитися, аби, не дай Бог, чиясь бездіяльність не забрала людського життя.
Міст у РихтіРихтівські дороги ще раніше гарно охарактеризувала в телефонній розмові ще одна рихтівчанка Галина: «Доки дитина дійде до школи – болото в неї на голові. Скільки ще нам мучи­тися на цьому бездоріжжі?». Слова жінки розуміємо під час екскурсії. Адже цент­ральна рихтівська дорога давно бла­-гає ремонту. Окреме питання – в’їзд у село Лісківці. Тут ще минулого літа стихія вивернула старий асфальт на узбіччя.
І, крім селян, цієї проблеми чомусь ніхто вперто не бачить.
Як і не помічають проблеми при в’їзді в село Вільне, там калюжі не висихають навіть у спеку. Частенько щодо цієї ділян­ки телефонують до нас мешканці села. За їхніми словами, не краща ситуація і в Слобідці-Рихтівській. Ще в січні люди вкотре зверталися до районної влади по допомогу, але результату нуль. Неодноразово висвітлювали і ми їхню проблему.
У тому ж напрямку розташоване багатостраждальне село Кудринці. Люди кажуть, що не знають, як водії автобуса ще погоджуються до них їхати. Все ж дякують їм за героїзм і просять владу хоч трохи підлатати горезвісний шлях.
Вимило під’їзну дорогу і до Підпилип’я. Село розташоване в долині, тому добряче постраждало від потужних опадів.
– Недавно працівники філії «Кам’янець-Подільська ДЕД» зробили дорогу до нашого села Подоляни, а тепер вкрай необхідно ремонтувати і до Підпилип’я, – бідкається Підпилип’янський сільський голова Іван СПАСЮК. – Бюджет наш досить куций, не потягнемо таких масштабів робіт.
У філії «Кам’янець-Подільська ДЕД» підтвердили, що вищевказану дорогу таки зробили, і коли будуть кошти на підпилип’янську, візьмуться і за неї.
– На ремонт місцевих доріг держава ще дає гроші, працювати можна, а от з державними – проблема, бо на них фінансування практично немає, – пояснює головний інженер філії Ігор ФІЛІПЧУК. – От тому і складається така ситуація, що де можемо – ремонтуємо, а безкоштовно ніяк не потягнемо. Цьогоріч нам вдалося виконати чимало ямкових ремонтів, скажімо, як на дорозі «Довжок – Куд­ринці», «Гаврилівці – Руда», «Дерев’яне – Калачківці», частково в Китайгороді, Ніверці тощо. А от на Староушицький напрямок, який благає ремонту, на жаль, грошей не виділили. Все ж сподіваємо­-ся на них. Ми розуміємо ситуацію, бо мешканці
району щодня телефонують зі скаргами, ми самі їздимо цими дорогами. Але ж не лише від нас усе залежить.
Щодо мостів у філії запевнили, що чабанівський зроблять як треба, виявляється, він був тимчасовим, пообіцяли розібратися і з рихтівським.
Ми розуміємо, що описали лише дещицю проблемних доріг району. Бо взялися лише за свіжі звернення наших читачів, але реально бачимо, що практично всі шляхи Кам’янеччини надто вже змучені та понівечені. Селяни благають про реальні зміни, аби їх нарешті почули і зробили якісні дороги.