П'ятница, 10 Квітня 2020 р.
11 Жовтня 2019

МОЛОКО ЗДАЛИ – ВЕРШКИ НЕ ЗІБРАЛИ

На Кам’янеччині розгорівся скандал через заготівельницю молока, яка не розрахувалася із селянами за взяту в них продукцію. Зі сльозами на очах мешканці Залісся Другого і Дубинки розповідають «Подолянину», що довіряли своїй Ін­ночці, як вони її називали, і без всяких договорів давали їй молоко. Спочатку бізнесвумен справно сплачувала кошти, а потім щось пішло не так…

– Мені вона не віддає понад півтори тисячі гривень ще з вересня минулого року, – бідкається пані Віра з Дубинки. – Наживаються на нас, хто як може, попередня заготівельниця, з якою я працювала, також не розрахувалася…
Обурюється, що підприємиця не віддала за молоко понад вісім тисяч гривень, і Валентина із Залісся Другого. Жінка свого часу тримала аж три корови. Аби їх обійти, біля них прибрати, мати чим годувати, вставала о четвертій ранку і працювала до ночі. Інні здавала молоко, за яке та спочатку справно розраховувалася. Як доказ, показує журнал, в який записувала, скільки молока здала, скільки грошей їй за нього заплатили, і підпис підприємиці за виплачене. Останні декілька листків без підпису.
– Ми їй довіряли, навіть дружили, називали Інночкою, – каже жінка. – Вона й допомагала нам. А тут уже понад рік багатьом людям винна гроші й не віддає. Спочатку розуміли, що справді проблеми, бізнес не пішов, то донька захворіла, але ж вибачте, ми і наші діти також хочемо їсти, чому ми повинні дарувати наші гроші, зароблені такою важкою працею?
Селяни запевняють, що зі своєю проблемою зверталися до поліції, старости і сільради. Але за рік результату нуль.
Зателефонували ми і до підприє­миці, та одразу приїхала до редакції, аби пояснити, чому виникла така ситуація. З порога заявила, що від боргів не відмовляється.
– Я декілька років приймала в людей із Дубинки і Залісся Другого молоко, а потім здавала на підприємство. Розраховувалися зі мною – я давала гроші селянам, – розповідає пані Інна. – Торік вирішила організувати свій цех і переробляти молочку. На жаль, молоко виявилося поганої якос­ті – й продукція була ніякою. Бізнес прогорів. І хоча втратила чимало власних коштів, усе ж пам’ятаю про борги перед людьми. З декотрими розрахувалася, бо набрала кредитів. Згодом поїхала на заробітки за кордон, аби віддати людські гроші. На жаль, сама захворіла там, а вдома до лікарні потрапила донька. Мусила повертатися ні з чим. Мені дуже шкода, що так сталося. І щойно зможу, так і віддам людям гроші. Я із села не тікаю.

Р.S. Коли номер готувався до друку, стало відомо, що підприємиця почала розраховуватися з людьми.