ЯК АФЕРИСТИ НА КОРОНАВІРУСІ НАЖИВАЮТЬСЯ

Аби поділитися власною історією про те, як клюнув на вудку аферистів-«перевізників», і застерегти інших від неприємностей, до редакції звернувся кам’янчанин Олексій ПЕТРОВ. Він надав нам усі докази: квитанцію оплати на рахунок, наданий ошуканцями, запис розмови із ними, переписку із «водієм», номера телефонів, фото договорів про перевезення з-за кордону на оформлення елект­ронних квитків, і не побоявся видати на загал шахрайські схеми.

– Нині гостро постало питання повернення в Україну наших земляків, які перебувають за кордоном. 16 березня шукав можливість повернення з Праги знайомої та її колеги. На он­лайн-платформі BlaBlaCar побачив оголошення від водіїв, які перебу­вають у Празі й можуть довезти до Львова. Подав замовлення, а згодом передзвонив «перевізник». Сказав, що місця є: за одну людину треба заплатити 2100 гривень, а за двох – 3600. Я погодився, а далі грали двоє – водій і псевдоадміністратор, який нібито працює в Україні та представляє тут фірму, що займається перевезенням. Повідомив, що із Чехії повертаються п’ять бусів, двох людей можуть взяти, але єдине застереження – щоб були здоровими, не мали температури, мовляв, на митницях пасажирам проводять медогляд – і, в разі підозри на хворобу, весь бус відправлять на карантин. Запевнили, що через кордон перевезуть, але для цього треба надіслати ще копії україн­ських паспортів. Мовляв, формуються офіційні списки, за якими і перетинають кордон. Згодом на мою електронку скинули договір, реквізити. Платив я в терміналі через EasyPay і в цей час розмовляв із водієм. Збентежило те, що коли набрав номер рахунку, не висвітилося прізвище. Але запевнили, що це така політика «А-Банку». Скинув їм скрін проплати. Електронні квитки, як мене запевнили, знаходяться у водія, тому нічого друкувати не потрібно. Повідомили, що виїжджатимуть ввечері, нікуди йти не потрібно – заберуть із місця проживання.
Але у призначену годину ніхто не приїхав і слухавки уже не брали. Коли зрозумів, що потрапив у тенета шахраїв, викликав поліцію. Надав поліціянтам усі дані, вони теж спробували зателефонувати, однак марно.
Наступного дня я передзвонив на гарячу лі­-нію EasyPay, розповів про цю ситуацію в подробицях, але вони порадили звернутися в банк.
У Кам’янці-Подільському такий значиться лише на папері, на вулиці Лесі Українки. Зв’язався із центральним відділенням, теж повідав свою історію, але мені сказали, що жодної інформації про стан рахунку надати не можуть, лише правоохоронним органам.
Знову звернувся до поліції, проте марно.
Знаєте, не можу зрозуміти одного: я надав усі дані, тому знайти злочинців, маючи сучасні технічні можливості, – це ж не проблема. І для цього не треба збирати спецназ. Розумію, що мій випадок не резонансний. Але, ймовірно, я не один такий, хто знайшов їхнє оголошення і повірив.
Тому інші мають самі дути на холодне. На жаль, у наш час розраховувати на підтримку держави не варто. Сподіватися потрібно лише на себе і найближчих людей.