ЯК ВОСТАННЄ…

Розмови про виділення земельних ділянок зранку 16 червня розпочалися ще поза межами сесійної зали. Прямуючи на засідання, депутати зустріли під стінами «білої хати» кам’янчан, котрі обступали їх поодинці й ставили запитання в лоб: «Чи будете ви голосувати за виділення землі під гаражі на зеленій зоні, що примикає до дитячої поліклініки?», або ж «Ви схвалите гараж посеред двору на вул.Данила Галицького, 20?» тощо.

Карантинні обмеження і, як наслідок, скудність порядку ден­ного попередніх, переважно позачергових, сесій міськради при­звели до того, що на це засідання було винесено аж 300 земельних питань. 93 сесія міськради тривала два дні.

З АТОВЦЯМИ РОЗБЕРУТЬСЯ АТОВЦІ

Врешті будь-який кам’янчанин має право запитати в міської ради: «А можна мені оформити цю землю, бо я хочу гараж чи, наприклад, магазин?». Слід написати заяву, за допомогою відповідних підрозділів міськради оформити документи, які потім винесуть на розгляд депутатів.
І саме вони вирішують, чи не занесло громадянина у своїх бажаннях. Чи не створить його гараж дискомфорту навколишнім, або чи не запланував раптом вмостити комерцію на мережах.
Напевне, так само, як і будь-який громадянин має право звернутися з бажанням офор­мити землю, будь-яка політична сила має право цим скористатися. Так сталося, наприклад, із питанням щодо проєкту землеустрою щодо відведення ділянки у дворі на вул.Данила Галицького, 9. У мешканців будинку виявилося аж три «феї-хрещені», причому з різних політичних таборів: напередодні сесії їх навідали представники однієї з політичних партій із закликом прийти під виконком, під вечір ще одна з громадських активісток розповсюдила відеозапис звернення-ультиматуму від мешканців до влади, а вже на сесії представники іншої ГО виступили на захист громадян. Шансів у рішення не було.
Комусь із майбутніх землеволодарів вистачало і по одному покровителю-депутату, які все просили і просили на сесії повернутися до відхилених раніше рішень.
Проте всьому є межа. Зокрема, при лобіюванні повернення до голосування для виділення ділянки під гараж одразу за переїздом на Жовтневе вже не витримав міський голова:
– Давайте не робити передсмертних вздохів, – сказав він наполегливим депутатам.
Останнім часом залізним аргументом для позитивного рішення про виділення землі під гараж є статус учасника бойових дій. Проте в сесійній залі неод­норазово лунали звинувачення в тому, що захисників просто використовують, аби заможні співгромадяни без зайвих клопотів отримали бажаний клаптик.
Не нам судити хлопців, котрі не жаліли свого життя, захищаючи мир на нашій землі, за те, чи продадуть вони потім свою ділянку, чи ні. Це їхнє право. Але, щоб уникнути маніпуляцій, радник міського голови з питань ветеранів та учасників АТО (ООС) Іван ДРОБНИЙ запропонував виділення землі для учасників бойових дій розглядати і на відповідній координаційній раді. Також із правом дорадчого голосу він став членом двох комісій – земельної та з питань ЖКГ.
За даними мерії, загалом із початку війни хлопцям виділе­но близько 200 присадибних ділянок і майже 400 ділянок під гаражі. Серед них і згадані вище на Данила Галицького, 20 та Лесі Українки, біля дитячої поліклініки.

ЯК НЕ ДОПУСТИТИ ГАРАЖА ПІД ВІКНАМИ

До речі, шокуючі новини про виділення землі біля медичних і освітніх закладів, або у дворах ка­м’янчан можна викорінити. Для цього міська рада просто повинна виділити гроші на оформлення землі для цих бюджетних установ, а організовані власники будинків, зокрема ОСББ, також можуть визначитися з межами двору і оформити свою землю.
– Міська рада розуміє фінансовий чинник, тому йде назустріч мешканцям і дозволяє співвлас­никам багатоповерхівок не сплачувати орендної плати, а просто офор­мити землю, – каже начальник міськ­відділу земельних ресурсів Віктор КРАВЧУК. – А якщо територія оформлена для потреб медичних, освітніх установ чи ОСББ, то вилучення землі було б навіть дуже складною процедурою.
А поки що доводиться вдаватися до ручного керування ситуацією.
Учора міський голова Михайло Сімашкевич оприлюднив у соц­мережах такий допис:
– Ця сесія – апогей безвідповідальності та абсурдних рішень депутатів. Так, мій термін підходить до завершення, а до виборів залишається чотири місяці. І поки дехто домовляється та натискає кнопки, відповідальність несу я. І мене хвилює не так адміністративна, як відповідальність перед громадою. Не погоджуюся з голосуванням щодо деяких питань. Тому ветуватиму їх.

ПОЗА ЗЕМЛЕЮ

Попри абсолютно земельний лейтмотив сесії, на ній було ухва­лено й інші рішення.
Внесено зміни до міського бюджету, погоджено звіти про виконання Програм соціально-економічного та культурного розвитку.
Ухвалено придбання прила­ду для проведення ПЛР-досліджень у місті.
Погоджено встановлення меморіальної дошки на будинку на вул.Шевченка, 11 професору, ветерану, громадському діячу Юхиму Очеретенку та його дружині Аллі Очеретенко.
Напрацювали і декілька звернень до центральних органів влади. Одне – щодо підтримки прийняття Закону «Про внесен­-ня змін до деяких законодав­чих актів України щодо стягнення аліментів на утримання ди­тини». Також ініціювали передачу в комунальну власність об’єкта незавершеного будівництва спортивного комплексу коледжу харчової промисловості.
До обласного управління державної архітектурно-будівель­-ної інспекції депутати звернулися з проханням перевірити законність будівництва на пр.Грушевського, 27. Нагадаємо, що, викупивши незавершене будівництво льодового палацу на стадіоні, нові власники пообіцяли місту 1500 кв. м для філії ДЮСШ №2. Проте, як пролунало на сесії, житлові багатоповерхівки будуються, а спортшколою і не пах­не. Сумніваються депутати і в тому, чи взагалі існують затверджений проєкт і офіційні дозволи на будівництво.
А розпочиналася сесія з дуже приємного моменту. Міський голова Михайло Сімашкевич вручив нагрудний знак і посвідчення матері-героїні кам’янчанці Іла­рії ІВАСЮК, котра виховує п’ятьох дітей, а ще служить старшиною у Центрі розмінування.

Ольга МІРКОТАН

P.S. У п’ятницю, 19 червня, міський голова Михайло Сімашкевич оприлюднив фото рішень 93-ї сесії міськради, на які він наклав вето.

Переглянути можна у PDF файлі.