Субота, 19 Вересня 2020 р.
18 Серпня 2020

ЧИ БУДЕМО З ТЕПЛОМ ПОПРИ МІЛЬЙОННІ БОРГИ?

Щороку після закінчення опалювального сезону підприємства теплокомуненерго області розпочинають підготовку до нового. Тарифи, за якими подоляни сплачують за послуги теплопостачання немаленькі, натомість, знову і знову чуємо про зростання боргів таких підприємств за постачання газу, а відтак, і про неможливість виконати підготовчі роботи в повному обсязі. Більше того, чекаємо, чи взагалі розпочнеться сезон.

На сьогодні, заборгованість за поставки газу теплопостачальними підприємствами сягнула рекордної суми у 36,7 млрд грн. Зокрема, Хмельниччина боргує 703 млн грн, що майже вдвічі вище аналогічного показника у Житомирській, Рівненській чи Івано-Франківській областях. До того ж на Хмельниччині підприємства ТКЕ і ТЕЦ лише цьогоріч не сплатили за газ 134 млн грн.
За даними НАК «Нафтогаз України», серед наших тепловиків за кількістю боргів лідирує три підприємства, які сформували дві третини всього боргу області. Лідером за цим показником є КП «Міськтепловоденергія» з Кам’янця-Подільського – боргує 218,5 млн грн. Другим – підприємство Хмельницької міської ради МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» з боргом у 156,7 млн грн, а замикає трійку «лідерів» також підприємство з Хмельницького КП «Південно-Західні тепломережі», яке боргує «Нафтогазу» 94,4 млн грн.
Ситуація з боргами теплопостачальників перед «Нафтогазом» тягнеться вже багато років. Розпочалося тоді, коли регулюванням тарифів на теплопостачання зайнялася Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП). НКРЕКП встановлювало тарифи для цих підприємств нижчими від реальних, а тому підприємства працювали у збиток. А от компенсувати такі збитки підприємствам мала держава. Вочевидь, це було політичне питання, щоб не підвищувати тарифи, але й різницю держава не відшкодовувала.
От саме ця різниця і почала накопичуватися, коли держава перестала платити підприємствам за своїми рахунками. Спочатку ці борги перекочовували з сезону в сезон, а згодом «Нафтогаз» почав через суд вимагати їх сплати від тепловиків. Як так сталося, запитали в директора КП «Південно-Західні тепломережі» Павла Возборського. Підприємство обслуговує 19 тисяч хмельницьких родин, за сезон реалізує близько 136 тисяч Гкал. У складовій тарифу майже 85% – ціна газу. Натомість на кожній Гкал підприємство недоотримувало по 200 грн і такими чином тепловиків просто заганяли у кризовий стан.
Держава задекларувала компенсувати різницю в тарифах таким підприємствам як наше. Натомість НКРЕКП з часом перестав надавати висновки щодо різниці в тарифі між тим, що він затвердив та економічно обгрунтованим, розрахунки якого подавали підприємства. Саме на підставі цих висновків розраховувалася компенсація. А відтак різниця є, але для держави – не має. Це не цікавило постачальника-монополіста, який пішов судами на тепловиків. В нас до 2016-17 років взагалі не було боргів, а коли вони почали накопичуватися, то замість нормальної роботи в нас чи не щомісяця черговий суд з постачальником. Тепер ми маємо віддавати ті борги, які, турбуючись про населення, обіцяла сплатити держава. До того ж, окрім боргу у близько 80 млн грн маємо ще 15 мільйонів штрафів і пені. Відтак маємо не тільки віддати гроші, які нам так і не заплатила держава, а ще й додати 15 мільйонів своїх. Та всі теплопостачальні підприємства ведуть підрахунки і відслідковують різницю в тарифі, тож будь-якого моменту готові пред’явити рахунки державі. За весь період невідшкодована різниця в тарифах для нашого підприємства вже перевищила 120 млн грн.
Сьогодні підприємство «Південно-Західні тепломережі» через зменшення обсягів виробництва тепла позбулося такої опіки НКРЕКП і тарифи затверджує Хмельницька міська рада, яка в обмін на «соціальну» ціну допомагає йому фінансами. Натомість, за словами пана Возборського, борги, що залишила держава підприємству, і досі не дають можливості нормально працювати. Восени довелося брати в банку кредит, аби виплатити працівникам зарплату, а на початку цього року отримали від міської влади 15 млн грн для того, щоб тепловики отримали зарплатню вчасно. Адже відповідно до 217-ї постанови уряду від 18 червня 2014 р. № 217 «Про затвердження порядку розподілу коштів», «Нафтогаз» автоматично забирає з рахунків підприємств ТКЕ гроші, щойно вони туди потрапляють, в сумі не меншій, ніж 90% від вартості поставленого газу. Незалежно від того, чи покриває тариф цю суму та який рівень платежів населення, тобто чи залишиться підприємству хоч якась копійчина на зарплати, ремонти тощо.
Натомість, якщо цієї осені під загрозою опиниться газопостачання і підприємству доведеться терміново погасити борги, то іншого варіанту, як включити ці суми у вартість тарифу у підприємства немає. А це ляже додатковим тягарем у 5 000 грн на кожну родину, до оселі якої постачатиметься тепло. Схожа ситуація по всій Україні, а в деяких областях ще й гірша, бо сплатити борги підприємства ТКЕ просто не мають чим.
Про ситуацію, що склалася, розповідає і заступниця директора МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» Світлана Остапюк. Підприємству і досі тарифи затверджує державний регулятор НКРЕКП. Рятує підприємство прийнята інвестпрограма, кошти на яку свого часу було закладено в тариф. Навіть попри складне фінансове становище і великі борги, це дозволяє хоч якось профінансувати ремонти та оновлення матеріально-технічної бази:
Багато років поспіль єдина складова нашого тарифу, що переглядалась НКРЕКП-— це лише ціна на природний газ. Наприклад, тариф, що діяв цього опалювального сезону, було затверджено ще 2014 року, але витрати, які туди увійшли, були взяті за результатам роботи нашого підприємства 2011 року. І за всі ці роки коригувався лише на вартість природного газу. Зрозуміло, що за таких умов тариф збитковий. І якщо раніше була компенсація, яка йшла на оплату природного газу, то востаннє, коли держава відшкодувала нам збитковий тариф, було ще 2016 року. З того моменту пішло накопичення боргів і на сьогодні підприємство боргує НАК «Нафтогаз України» майже 160 млн грн. Натомість сума компенсації, яку мало би отримати наше підприємство за період з 2016 до 2020 років вже сягнула 248 млн грн.
За таких умов навіть пропозиція постачальника провести реструктуризацію боргу не виглядає привабливою. Але і це ще не все. Через борги можна і не отримати ліміти на блакитне паливо на черговий опалювальний сезон. Тоді ціна газу для такого підприємства може підвищитися вдвічі, або з підприємством не буде продовжено договір купівлі-продажу природного газу. Це взагалі може зупинити теплопостачання всім абонентам. Що тоді буде з теплотрасами, домівками подолян та працівниками теплопостачальних компаній тепловики бояться навіть уявити.
Директор КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради Олександр Душенко розповів, що Підприємство обслуговує понад 5000 абонентів. Натомість боргує НАК «Нафтогаз України» майже 72 млн грн.
Як утворилися борги? Також, як у всіх теплопостачальних підприємств країни. Коли відбувалося подорожчання газу, електроенергії тощо, потрібно було підвищувати тарифи, але вони залишалися незмінними. НКПЕКП не приймало документи і робило все, щоб тарифи не змінювати. Таким чином сама держава нанесла збитки теплопостачальним організаціям. А коли тепловики не сплачують «Нафтогазу» ці борги, «Нафтогаз» звертається до суду і нараховує пеню, штрафні санкції тощо. Ці гроші складають десь 50% від суми загального боргу. Таким чином монополіст заробляв на нас кошти, начебто в законний спосіб, а держава, яка за законом мала відшкодувати всі наші збитки, нічого не відшкодовувала. Щодо нашого підприємства, то в нас не відшкодована різниця в тарифах ще з 2015 року в сумі 62 млн грн.
До речі, не краща ситуація й у сфері доставки і розподілу природного газу. До 2020 року тарифи на доставку газу взагалі не переглядались. Але в цьому тарифі також значну частину займає вартість природного газу, адже газорозподільні компанії постійно використовують його для технологічних потреб. І якщо теплопостачальним компаніям хоча б постійно коригували тариф на вартість газу, який з 2014 року подорожчав в рази, то облгазам і цього не було.
Однак, газорозподільні компанії мають підготувати систему до проходження опалювального періоду: провести планові ремонти, інші регламентні заходи для стабільного забезпечення домогосподарств газом в опалювальний період, врешті-решт виплатити зарплатню своїм працівникам, які за останні роки масово звільняються через недостатній рівень оплати їх праці.
Вирішити ці проблеми взялись на державному рівні. У липні депутати зареєстрували законопроєкт №3800-1. Він передбачає списання взаємної заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії за станом на 30 червня 2020 року та списання всіх штрафних санкцій, нарахованих на цю заборгованість, які не були сплачені до цієї дати.
Якщо не прийняти рішення про списання таких штучних боргів, то 13 млн родин споживачів газу доведеться не тільки доплатити різницю за ці 6 років, а й сплатити штрафи, пені, «інфляційні» тощо. На кожну таку родину припаде по 10 тис грн. додаткових платежів. Це стане даниною на адресу єдиної газової монополії. Керівники цієї монополії знову отримають премії, кожна з яких дорівнює бюджету середнього українського міста.
Тож прийняття цього законопроєкту має не допустити підняття цін на тепло для населення чи взагалі зрив опалювального сезону та позбавити українців донарахування за минулі роки платежів за газ.
Також у законопроєкті передбачений чіткий механізм списання заборгованості підприємствам ТКЕ. Це означає, що газовий ринок почне оздоровлюватись, а тепловики звільняться від тиску НАК «Нафтогаз України».
Практику ухвалення такого рішення Верховна рада вже має. Так, в липні вже було ухвалено рішення, за яким учасникам ринку електроенергетики спишуть борги на суму 30 млрд грн. На відміну від цього рішення, законопроєкт 3800-1 для списання боргів підприємствам ТКЕ не вимагає ні додаткових витрат з бюджету, ні стрімкого зростання цін на тепло.
Навіть попри те, що підприємствам ТКЕ було б вигідніше все ж отримати належну компенсацію збиткових тарифів від держави, адже через постійне погашення боргів коштами підприємств, сума відшкодування мала би перевищити самі борги за газ перед НАК «Нафтогаз Україна», тепловики схвально віднеслися до ініціативи списати борг.
Тож є надія, що ухвалення законопроєкту покладе край сталої традиції влади і політиків то штучно роздувати ціни на енергоносії, то загравати з населенням начебто дешевими тарифами. Натомість прозорість відносин учасників ринку в сфері постачання енергоносіїв і комунальних послуг, де не буде можливості перекидати борги і відповідальність на інших, убезпечить споживачів як від спроб політичних маніпуляцій, так і зухвалих спроб спустошити гаманці українців сумнівними схемами і грабіжницькими тарифами монополістів під благими приводами.

Влада Колісник.