Середа, 14 Квітня 2021 р.
12 Березня 2021

НАСТЯ МУСИТЬ ЖИТИ…

Анастасія КОЧЕТКОВАКам’янчанка Анастасія КОЧЕТКОВА постраждала в аварії українського рейсового автобуса «Познань – Херсон», який розбився в Польщі опівночі 6 березня… Недалеко від Перемишля транспортний засіб врізався в енергопоглинальний бар’єр і злетів у придорожній рів. В автобусі перебували 57 людей, які всі є громадянами України, двоє з них – водії.

Того злощасного дня 27-річна Настя поверталася з Кракова додому. Саме її помилково називали шостою жертвою у списку загиблих, але рятувальникам, які пакували її у чорний пакет, вдалося намацати пульс. Волонтери телефонували в різні госпіталі, й санітар у Перемишлі впізнав Настю серед пацієнтів реанімації… Мати Ірина одразу ж виїхала до доньки. Консул України в Любліні допоміг без черги проїхати українсько-польський кордон. Лікарі називають дивом те, що дівчину вдалося витягнути з того світу. Попри тяжкі травми, Настя мусить вижити, хоча гарантії поки що ніхто не дає. Пережила вона вже дві операції.

Зв’язок із консульством і мамою Насті тримає колишня колега дівчини Альбіна ГУМЕНЮК. «Подолянину» вона і розповіла про нинішній стан Насті.

– Із місця аварії гелікоптером Настуню одразу ж доставили до шпиталю і зробили першу найскладнішу операцію. Давали тоді 24 години: житиме чи ні. Наразі їй зробили вже дві операції. Там, де була гематома, яку видалили, мозок почав повертатися на місце. Лікарі між собою кажуть: то величезне диво, що Настя змогла пережити цю операцію, – розповідає Альбіна.

Доки розмовляємо, телефонує мама Насті, ридає: «У неї там переламані всі кіс­точки… Мені сказали молитися…».

– На щастя, немає запального процесу. Ваша Настя сильна, вона мусить викарабкатися, – заспокоює її Альбіна, хоча самій важко стримувати сльози. Після розмови з матір’ю, пояснює, що в Насті переламані кіст­ки верхньої частини черепа, але, на щас­тя, немає запального процесу. Тому треба лише чекати, аби організм боровся. Маму Ірину впустили до Насті, щоб її ідентифікувати, бо за обличчям це зробити неможливо. Мама підтвердила, що то її донька. Згодом це підтвердив і ДНК-тест.

– Ірина мешкає в пані Наталії, яка живе поруч із госпіталем, – продовжує Альбіна. – Вона та її чоловік допомагають, чим можуть. Нам пощастило, що там є ще одна чудова людина, кам’янчанка пані Віта, яка працює в Люблінському госпіталі та спілкується з лікарем, котрий оперував Настуню. Крім того, її колеги з госпіталю, а саме бухгалтери і правники, також постійно нас консультують і допомагають. Консиліум щодо Насті збирають по декілька разів на день. Ставляться до неї як до рідної доньки, за що ми безмежно вдячні. Дякуємо всім церквам за підтримку молитовну. В такі моменти плачеш і від біди, і від розуміння, що є ще людяність у світі. Руку допомоги подають і кам’янчани, і незнайомці, які Настю ніколи не бачили.
Офіційної інформації ще не отримали, але пані Віта розмовляла з речником, і, за його інформацією, ці дві операції зробили за кошти уряду польського. Надалі все лікування платне. На щастя, в Насті була студентська страховка, бо там вступила до студії. Вона здобула освіту в Україні й хотіла підтвердити її в Польщі. Дякуємо, що люди з тієї школи пішли назустріч і дали копію страховки. Ми готуємо документи з поліса, але, на жаль, він найдешевший і мало що покриє, але правники Люблінського госпіталю шукають шпаринки, як допомогти, щоб розширити і продовжити цю страховку. За страховкою перевізника, як нам пояснили, жодного покриття нині не буде, доки не буде вироку суду. До того ж це українська страховка, і фахівці нам повідомили: «Процес тривалий, і особливо надіятися на неї не варто»…
Тому в будь-якому разі сьогодні все треба купувати і оплачувати за власні кошти. На жаль, травма дуже важка, необхідні великі гроші.

Альбіна згадує, що знає Настю з 2016 ро­ку. Вона прийшла на співбесіду до туристичної агенції. Її одразу ж взяли на роботу, бо побачили, що вона – дуже гарна людина.

– Ми тоді активно публічно займалися волонтерською діяльністю. Настуня одразу ж включилася, завжди допомагала, багато функцій взяла на себе. В моєму житті так склалося, що я опинилася на межі життя і смерті. Вона няньчилася з моїми дітьми, незважаючи на те, що молодшенькому було лише 4 місяці та двоє старших. Наш колектив – це одна родина. Але так склалося, що через карантин змушені були призупинити діяльність торік у квітні, тому Настя й поїхала на заробітки. Чому в такої доброї, щирої, позитивної людини таке сталося в житті – не знаю.
Настя – боєць, попри те, що мала купу своїх завдань, знаходила час і можливість допомагати іншим, а тепер ми мусимо допомогти Нас­ті. Зробити це можна за такими реквізитами:

гривня, ПриватБанк
5168-7573-4476-1715
мама Ірина Стадніченко
USD, PKO Bank Polski
Kod BIC (SWIFT) BPKOPLPW
IBAN: PL63102042740000170200874875
mother IRYNA STADNICHENKO
EUR, PKO Bank Polski
Kod BIC (SWIFT) BPKOPLPW
IBAN: PL58102042740000190200874867
mother IRYNA STADNICHENKO
Zloty polski, PKO Bank Polski
60102042740000130200874834
маtka IRYNA STADNICHENKO