Четвер, 28 Березня 2024 р.
2 Квітня 2021

КОЛИ НІКОМУ НЕ ПОТРІБНИЙ…

Уже майже чотири місяці в хірургічному відділенні №2 міської лікарні перебуває 62-річний Володимир Іванович. Через хворобу йому ампутували кінцівку, але коли справа дійшла до виписки, медики з’ясували, що йти йому нікуди, та й паспорта в нього немає. Крім того, чоловік, який зло­вживав алкоголем, має букет болячок і потребує догляду в спецзакладі. Однак потрапити туди не так просто, тому на місяці лікарня для хворого стала готелем.

Фактично чимало справ, які мала б вирішувати соцслужба, лягли на плечі медпрацівників відділення. Їм довелося не лише лікувати, годувати і одягати хворого, а ще займатися пошуком рідні й везти до міграційної служ­би, щоб виготовити паспорт. Однак вони не скаржаться, навіть попри те, що замість слів подяки врятований чолов’яга може вилаяти, не цураючись міцного слівця. Але не можуть зрозуміти, чому досі в місті не розроб­лений чіткий алгоритм дій у схожих ситуаціях, бо зіткнулися з тим, що соціальні служби існують, а ось соціальними бідами займатися нікому.
Хто ж має допомогти бідоласі, який фактично прикутий до ліжка, з’ясовував «Подолянин».

НАДАЛИ ДОПОМОГУ, ЇЖУ І ТЕПЛО

– 4 грудня у приймальне відділення міської лікарні звернувся чоловік. Він мав симптоми вірусного захворювання і обмороження обох стоп, тому його госпіталізували до інфекційного відділення, – розповідає «Подолянину» лікар-хірург вищої категорії, кандидат медичних наук Микола ЗЮБРИЦЬКИЙ. – Після відігрівання встановили, що обмороження 4 стадії на площі близько 8%. 18 грудня провели ампутацію пальців лівої стопи, а на правій видалили лише некротичні тканини.
Після дообстеження встановили, що хворий страждає від хронічної артеріальної недостатності ниж­ніх кінцівок, і спостерігається подальше прогресування некротичного процесу на стопі. Тому 28 груд­ня ампутували ліву нижню кінцівку на рівні нижньої третьої стегна. Рана заживала без ускладнень, і через два тижні процес лікування завершився. У таких випадках пацієнта виписуємо на амбулаторне лікування. Але хворий не мав паспорта і погано вступав у контакт унаслідок хронічного алкоголізму. Він не міг нам чітко пояснити, де проживає, чи має рідню. Звернулися до психіатра, який діагностував алкогольну енцефалопатію і додав, що хворий потребує постійного нагляду в спецінтернаті.
Аби з’ясувати його місце проживання, дізнатися, чи має він рідних, звернулися до департаменту соцзахисту населення міськради і заступника міського голови з гуманітарних питань Василя СУКАЧА. Однак отримати швидко відповіді не вдалося, і хворий затримався в нас не на один місяць.

У департаменті соцзахисту журналістам пояснили, що про хворого знають і зробили все від них залежне. А справа затягнулася через те, що довгий час не могли знайти рідню.

– Днями нарешті поклали крапку у цій справі, – коментує заступниця директора департаменту соц­захисту населення міськради Віра ЧЕХОВСЬКА. – З’ясували, що він зареєстрований у Дунаєвець­кому районі. Знайшли його родича, який заплатив за виготовлення нового паспорта. В хірургічне відділення занесли медичний обхідний лист, без якого чоловіка не поселять в інтернат. Оскільки чоловік за­реєстрований не в Кам’янець-Подільській територіальній громаді, ми не маємо права подати необхідний пакет документів до обласного департаменту соцзахисту. Це мають зробити соцслужби за місцем реєстрації. А вже в області вирішать, у який саме спецзаклад, що діє на території Хмельницької області, направити хворого. В інтернаті він буде під наглядом, забезпечений їжею та речами першої необхідності.

Завідувач сектора обліку без­домних громадян ТЦСО «Турбота» Олег БОЙЧУК пояснив, що Володимир Іванович не може бу­ти занесений до нашого реєст­ру, оскільки має місце реєст­рації на Дунаєвеччині. Назвати його безхатьком теж язик не повертається, бо має хату в селі. Єдине, чим могли допомогти, – відшукати рідню.

ДУНАЄВЕЧЧИНА ГОТОВА ПІДСТАВИТИ ПЛЕЧЕ

В управлінні соціального захисту Кам’янець-Подільської РДА, куди ми звернулися по коментар, пояснили, що подаль­-шу долю чоловіка мають вирі­шувати на Дунаєвеччині, бо саме там чоловік зареєстрований. У довідці, яку медикам разом із домовою книгою надав родич пацієнта, вказано, що родом Володимир Іванович із с.Ріпин­ці Смотрицької ТГ на Дунаєвеччині.
Про його проблему вони вже знають і в телефонній розмові запевнили журналістів, що готові простягнути руку допомоги й зробити все від них залежне, аби чоловік не був покинутим напризволяще, а доживав віку в гідних умовах. Одразу відкинули варіант везти хворого до хати, що дісталася йому в спадок від матері. Бо доглядати його там буде нікому, адже в селі наразі проживають 15 мешканців, та й ті пенсійного віку. Тому розглядають лише варіант поміщення чоловіка в спец­заклад. Але зробити це за один день не вдасться, бо є законні процедури, яких не обминути. Без паспорта, призначення групи інвалідності та соціальної пенсії про путівку в інтернат годі й думати.

– Я спілкувався з лікарем Миколою Михайловичем, який оформляє документи на МСЕК, – коментує «Подолянину» заступник Смотрицького селищного голови Олег ПЕКАРСЬКИЙ. – Наступного тижня їхній пацієнт має отримати паспорт. І вже тоді, маючи на руках медичні довідки і виписки, зможемо подати документи до Ду­наєвецької МСЕК, аби чоловіку надали групу інвалідності через втрату кінцівки. Далі маємо оформити соціальну пенсію, оскільки в нього немає відповідного трудового стажу. Має він пройти обо­в’язкову процедуру психічного огляду, для цього його треба буде вез­ти у профільний заклад. Отримавши висновки фахівців, департамент соцзахисту населення Хмельницької ОДА буде вирішувати, куди направляти хворого: в інтернат загального спрямування чи психоневрологічного.