КОЛИ НІКОМУ НЕ ПОТРІБНИЙ…
Уже майже чотири місяці в хірургічному відділенні №2 міської лікарні перебуває 62-річний Володимир Іванович. Через хворобу йому ампутували кінцівку, але коли справа дійшла до виписки, медики з’ясували, що йти йому нікуди, та й паспорта в нього немає. Крім того, чоловік, який зловживав алкоголем, має букет болячок і потребує догляду в спецзакладі. Однак потрапити туди не так просто, тому на місяці лікарня для хворого стала готелем.
Фактично чимало справ, які мала б вирішувати соцслужба, лягли на плечі медпрацівників відділення. Їм довелося не лише лікувати, годувати і одягати хворого, а ще займатися пошуком рідні й везти до міграційної служби, щоб виготовити паспорт. Однак вони не скаржаться, навіть попри те, що замість слів подяки врятований чолов’яга може вилаяти, не цураючись міцного слівця. Але не можуть зрозуміти, чому досі в місті не розроблений чіткий алгоритм дій у схожих ситуаціях, бо зіткнулися з тим, що соціальні служби існують, а ось соціальними бідами займатися нікому.
Хто ж має допомогти бідоласі, який фактично прикутий до ліжка, з’ясовував «Подолянин».
НАДАЛИ ДОПОМОГУ, ЇЖУ І ТЕПЛО
– 4 грудня у приймальне відділення міської лікарні звернувся чоловік. Він мав симптоми вірусного захворювання і обмороження обох стоп, тому його госпіталізували до інфекційного відділення, – розповідає «Подолянину» лікар-хірург вищої категорії, кандидат медичних наук Микола ЗЮБРИЦЬКИЙ. – Після відігрівання встановили, що обмороження 4 стадії на площі близько 8%. 18 грудня провели ампутацію пальців лівої стопи, а на правій видалили лише некротичні тканини.
Після дообстеження встановили, що хворий страждає від хронічної артеріальної недостатності нижніх кінцівок, і спостерігається подальше прогресування некротичного процесу на стопі. Тому 28 грудня ампутували ліву нижню кінцівку на рівні нижньої третьої стегна. Рана заживала без ускладнень, і через два тижні процес лікування завершився. У таких випадках пацієнта виписуємо на амбулаторне лікування. Але хворий не мав паспорта і погано вступав у контакт унаслідок хронічного алкоголізму. Він не міг нам чітко пояснити, де проживає, чи має рідню. Звернулися до психіатра, який діагностував алкогольну енцефалопатію і додав, що хворий потребує постійного нагляду в спецінтернаті.
Аби з’ясувати його місце проживання, дізнатися, чи має він рідних, звернулися до департаменту соцзахисту населення міськради і заступника міського голови з гуманітарних питань Василя СУКАЧА. Однак отримати швидко відповіді не вдалося, і хворий затримався в нас не на один місяць.
У департаменті соцзахисту журналістам пояснили, що про хворого знають і зробили все від них залежне. А справа затягнулася через те, що довгий час не могли знайти рідню.
– Днями нарешті поклали крапку у цій справі, – коментує заступниця директора департаменту соцзахисту населення міськради Віра ЧЕХОВСЬКА. – З’ясували, що він зареєстрований у Дунаєвецькому районі. Знайшли його родича, який заплатив за виготовлення нового паспорта. В хірургічне відділення занесли медичний обхідний лист, без якого чоловіка не поселять в інтернат. Оскільки чоловік зареєстрований не в Кам’янець-Подільській територіальній громаді, ми не маємо права подати необхідний пакет документів до обласного департаменту соцзахисту. Це мають зробити соцслужби за місцем реєстрації. А вже в області вирішать, у який саме спецзаклад, що діє на території Хмельницької області, направити хворого. В інтернаті він буде під наглядом, забезпечений їжею та речами першої необхідності.
Завідувач сектора обліку бездомних громадян ТЦСО «Турбота» Олег БОЙЧУК пояснив, що Володимир Іванович не може бути занесений до нашого реєстру, оскільки має місце реєстрації на Дунаєвеччині. Назвати його безхатьком теж язик не повертається, бо має хату в селі. Єдине, чим могли допомогти, – відшукати рідню.
ДУНАЄВЕЧЧИНА ГОТОВА ПІДСТАВИТИ ПЛЕЧЕ
В управлінні соціального захисту Кам’янець-Подільської РДА, куди ми звернулися по коментар, пояснили, що подаль-шу долю чоловіка мають вирішувати на Дунаєвеччині, бо саме там чоловік зареєстрований. У довідці, яку медикам разом із домовою книгою надав родич пацієнта, вказано, що родом Володимир Іванович із с.Ріпинці Смотрицької ТГ на Дунаєвеччині.
Про його проблему вони вже знають і в телефонній розмові запевнили журналістів, що готові простягнути руку допомоги й зробити все від них залежне, аби чоловік не був покинутим напризволяще, а доживав віку в гідних умовах. Одразу відкинули варіант везти хворого до хати, що дісталася йому в спадок від матері. Бо доглядати його там буде нікому, адже в селі наразі проживають 15 мешканців, та й ті пенсійного віку. Тому розглядають лише варіант поміщення чоловіка в спецзаклад. Але зробити це за один день не вдасться, бо є законні процедури, яких не обминути. Без паспорта, призначення групи інвалідності та соціальної пенсії про путівку в інтернат годі й думати.
– Я спілкувався з лікарем Миколою Михайловичем, який оформляє документи на МСЕК, – коментує «Подолянину» заступник Смотрицького селищного голови Олег ПЕКАРСЬКИЙ. – Наступного тижня їхній пацієнт має отримати паспорт. І вже тоді, маючи на руках медичні довідки і виписки, зможемо подати документи до Дунаєвецької МСЕК, аби чоловіку надали групу інвалідності через втрату кінцівки. Далі маємо оформити соціальну пенсію, оскільки в нього немає відповідного трудового стажу. Має він пройти обов’язкову процедуру психічного огляду, для цього його треба буде везти у профільний заклад. Отримавши висновки фахівців, департамент соцзахисту населення Хмельницької ОДА буде вирішувати, куди направляти хворого: в інтернат загального спрямування чи психоневрологічного.