Четвер, 16 Вересня 2021 р.
4 Червня 2021

ЯКА ДОЛЯ МІСЬКОЇ ДРУКАРНІ?

На чергову сесію міської ради 10 червня департамент еконо­міки та розвитку інфраструктури винесе проєкт рішення про ліквідацію КП «Кам’янець-Подільська міська друкарня».

Упродовж останніх років фінансово-господарська діяльність цього підприємства була збитковою (збиток за 2019 р. – 229 тис. грн, за 2020 р. – 121 тис. грн), тому ще раніше постало питання про його закриття. Більше того, вартість цього активу торік була оцінена досить низько. В разі ліквідації підприємства наприкінці 2020-го, приміщення могло бути продане за ціною, трохи більшою як 300 тис. грн (за каденції Михайла Посітка зроб­лено переоцінку приміщень до суми більше ніж 8 млн грн!).
Однак тоді працівники друкар­ні просили не рубати з плеча, адже колись це була досить потужна установа зі своєю історією та надбаннями. Їх підтримали депутати. А вже на посаді міського голови дотримав слова і Михайло Посітко, надавши друкарні шанс бути збереженою.
Тому в грудні було призначено нового директора, який мав про­аналізувати діяльність підприємства і зробити низку кроків, що дали б зрозуміти, чи можливо вирішити питання, що накопичилися за багато років. І така робота була про­ведена.
Перша проблема друкарні – морально застаріле та зношене обладнання, яке є, швидше, раритетом. Великі агрегати давно віджили. Одна із трьох друкарських машин працює тільки на 20% своєї виробничої потужності, інша використовується лише для друку проїзних квитків, а цей ринок збуту сьогодні досить вузький. Ще одну рольову друкарську машину, яка вийшла з ладу, не вдалося запус­тити через брак фахівців і замовлень на цей вид друку.
Новий директор розпочав роботу над участю підприємства в усіх можливих тендерах на виробницт­во квитків, аби покращити ситуацію з кардинально малою кількіс­тю замовлень. Однак на заваді стоя­ли вимоги до друку, з якими обладнання друкарні не справляється. Тому паралельно шукали й інші ринки збуту. Друкарня випустила перші ділові щоденники. Але через те, що для виробництва журнально-палітурної продукції ви­користовується переважно ручна праця, собівартість товару значно зростає, і він стає неконкурентоспроможним. Якщо ми бачимо на полицях магазинів звичайні ділові щоденники за ціною близько 100 грн, то лише собівартість виготовлених друкарнею – 110 грн, а з обкладинкою з екошкіри – 200.
Було проведено масу перемовин про співпрацю з різними структурами по всій Україні, в тому числі музеями, закладами охорони здоров’я, зроблено чимало робочих візитів. Ще один згубний для друкарні чинник – 90% ринку збуту перейшло на електронний документообіг. Проте вдалося знайти декілька замовників, але у ході виконання договорів з’ясувалося, що друкарня не має достатньо обладнання для друку малих і середніх тиражів, собівартість продукції не дає змоги конкурувати, а в торгах беруть участь переважно ФОПи на єдиному податку.
Зважаючи на ситуацію, надалі друкарня не може працювати. Якщо підприємство не ліквідувати, то збитки і борги із зарплати до кінця року зростуть у рази. Однак навіть після ліквідації друкарні велике приміщення у центрі Старого міста залишиться в комунальній власності й може стати музеєм або іншим об’єктом міської інфраструктури.

Пресслужба міської ради.