ШАНУЄМО ТА ВІТАЄМО НАСТАВНИКА

Особисто привітати ювіляра – саме така мета була в учасників круг­-лого столу, проведеного 7 червня в К-ПНУ з нагоди 80-річчя Віталія НЕЧИТАЙЛА.

У святковий день професор теж долучився до гостей, але за допомогою відеозв’язку. Аби поговорити про наукову та літературну творчість, згадати кумедні моменти життя або просто привітати ювіляра, прийшли колеги, друзі-письменники, журналісти, студенти, готові вивчати творчий шлях Нечитайла, та ті, хто колись у нього навчався.
Зустріч було вирішено розпочати з наукової частини. Тут знайшлося місце доповідям як колег, так і студентів із різних кафедр та факультетів університету, а розмова торкалася політології, історії, філософії, української філології та інших наук. Адже до кожної з них професор зробив внесок упродовж свого наукового та творчого шляхів.
– У стінах університету є гарна традиція – шанувати тих, хто вплинув на життя, історію нашого вишу, був щирим і відвертим у справах, пов’язаних із науковою діяльністю університету. До таких людей належить історик за фахом, письменник та поет за покликом душі Віталій Нечитайло. До викладання він не ставився формально, хоч і мав досвід. Досі пам’ятаю, як, викладаючи «Історію політичної думки», при підготовці до лекцій він робив акцент на цитуванні та обговоренні праць Макіавеллі, Канта, Сократа тощо. І завжди розраховував на зворотний зв’язок від аудиторії, – розповідає перший проректор університету Володимир ДУБІНСЬКИЙ.
Завідувачка кафедри політології та філософії, яку професор Нечитайло очолював у 2008-2016 рр., Ольга ВІННІЧУК презентувала рубрику спогадів, пов’язаних із діяльністю іменинника.
– Я з усмішкою згадую випадок, коли в часи студентства одного похмурого дня ми записували відомості про політичні ідеї мислителів доби античності. Звісно, були вже втомлені, оскільки тривало четверте заняття. Тому й не помітили, як почали записувати рядки з повісті Нечитайла «Скарб вірменської дзвіниці». Такими нестандартними методами Віталій Васильович умів вдало виводити студентів зі стану невагомості, – пригадує Ольга Віннічук, яка була студенткою ювіляра та протягом 7 ро­ків працювала під його керівницт­вом.
Наприкінці круглого столу нам повідомили, що іменинник планує написати ще одну повість, щоб презентувати її слухачам із нагоди свого наступного ювілею.
А автор цих рядків згадав, як почуття гумору та надзвичайна тактовність професора допомогли йому освоїтись у студентському середовищі та показа­ли, що викладач є не лише «контролером успішності студента», а наставником і людиною, готовою допомагати.

Олександр ЩЕРБАТИХ.