70 – ЛИШЕ ПОЧАТОК

Професор Олександр ЗАВАЛЬНЮК уперше переступив поріг тоді Кам’янець-­Подільського педагогічного інституту 19-річним юнаком. Відтоді Олександр Михайлович пройшов шлях від студента істфаку до ректора вишу та відомого вченого. Змінився за цей час й інститут, який став національним університетом імені Івана Огієнка та значно розширив коло спеціальностей і факультетів. Усе це не в останню чергу завдяки діяльності Олександра Завальнюка. У неділю, 28 листопада, йому виповнилося 70 років, а вже за два дні у стінах alma mater ювіляра вітала ледь не вся наукова спільнота України.

У К-ПНУ щиро зізнаються, що спочатку планувалося проведення невеликого круглого столу, присвяченого дню народження вченого, але авторитет Олександра
Михайловича серед колег-науковців допоміг за декілька днів організувати Все­українську науково-практичну конференцію «Олек­сандр Завальнюк – особистість, талановитий учений-історик, визнаний педагог і менеджер вищої освіти». Захід проводився у напівонлайн-форматі, ос­кільки навіть за відсутності ковідних об­межень конференц-зал університету навряд чи зміг би вмістити більш ніж 90 учасників.

– Маю честь від імені університету вітати багаторічного ректора, а нині професора кафедри історії України зі славним ювілеєм, – каже ректор К-ПНУ ім.Івана Огієнка Сергій КОПИЛОВ. – Олександр Михайлович належить до тієї когорти істориків, яких добре знають у гуманітарних наукових колах сучасної України. Знають завдяки сумлінній праці, служінню освіті й науці. А це непросто, оскільки його науково-педагогічна діяльність припала на злам епох, потрясінь і криз в українському суспільстві. У цих умовах народжувалися проєкти, якими керував і які успішно реалізовував професор Завальнюк.

Крім щирих привітань, від друзів та учасників конференції лунали також і наукові доповіді, більша частина з них була присвячена діяльності історика. А особливо періоду його ректорства у 2001-2012 роках, за часів якого університет отримав статуси класичного та національного, що дозволило впровадити не лише педагогічні спеціальності, а кількість факультетів зросла з 6 до 10.

– Усе завжди залежить від особистості, – каже професор Валерій СТЕПАНКОВ. – Олександр завжди проявляв відданість справі, днював і ночував на роботі, правильно обирав стратегію розвитку університету і ніс відповідальність за колектив.

Однак жодна з наукових доповідей не була схожою на підбивання підсумків.
У своїй промові відомий випускник нашого університету, директор інституту історії НАНУ Валерій СМОЛІЙ зауважив: «Сашо, 70 – це малий вік, лише середина старості! Ще років 20 попрацюєш».
Тож, попри те, що біографія професора Завальнюка і так багата на досягнення, сподіваємося на ще багато років успішної діяльності, спрямованої на розвиток освіти й науки.

Олександр ЩЕРБАТИХ.