Субота, 28 Травня 2022 р.
8 Квітня 2022

СКАНДАЛ НА РУСЬКІЙ БРАМІ

13 березня цього року на сторінці «Руська брама / Porta ruthenica» у фейсбуку з’явилося тривожне повідомлення: «Музей фортифікацій на Руській брамі тимчасово припинив своє існування. Поки орендар Руської брами Костянтин Пархоменко боронить Україну в лавах територіальної оборони і не має змоги фізично бути присутнім на місці, представники НІАЗу «Кам’янець» ухвалили рішення демонтувати інформаційні стенди в музеї й вивезти музейну експозицію, вказавши за причину збереження експонатів. Уточнюємо, що, згідно з вимогами договору оренди, орендар уклав договір із державною службою охорони, яка здійснює охорону об’єкта, тому справжня причина такого рішення нам невідома».
Та стало відомо, що з середини березня з невеликого музею, який діяв на другому поверсі брами, НІАЗ вивозить експонати.

Нагадаємо, що хмельниць­кий бізнесмен і реконструктор Костянтин ПАРХОМЕНКО, який декілька разів проводив на Русь­кій брамі фестивалі, восени минулого року став орендарем декількох приміщень цього оборонного комплексу і мав великі плани щодо перетворення локації на популярний серед туристів об’єкт.
28 березня біля брами знову стояли декілька авто, а з музейного приміщення до них виносили репліки середньовічної зброї та костюмів.
Що ж відбувається?
Ситуацію з погляду НІАЗу пояснює головний інженер закладу Петро МІЛЕР:

– У Казематній куртині Руської брами зберігалися експонати, зібрані спільно заповідником, Товариством шанувальників фортифікацій, яким керував покійний Ігор Данілов, та речі з колекції пана Данілова. Згідно з договором про співпрацю між заповідником і колекціонером, він написав незадовго до смерті: «Прошу майно, згідно з переліком, яке належить мені, передати моєму племіннику Курасу Вадиму Олександровичу». Після смерті Данілова ми передали за актом частину заповіданих елементів пану Курасу. Іншу частину він залишив як експозицію, щоб увіковічити пам’ять про свого дядька. Ця час­тина виставлялася на другому поверсі Руської брами у вітринах. Але близько тижня тому пан Курас подзвонив мені й сказав, що хоче забрати майно, яке, згідно з договором, належало його дядькові. Ми зустрілися з ним і намагалися вмовити зберегти музейну експозицію на Руській брамі. З нами погоджуються і дружина, і донька покійного Ігоря Данілова: вони теж хочуть, щоб про родича залишилася па­м’ять. На жаль, племінник був твердий у своїх намірах забрати успадковане майно і продати кудись на Тернопільщину. Аргументи про те, що так знищується пам’ять про організатора цього музею, не діяли. Це спадок пана Кураса, він вирішив роз­порядитися ось так. Ще одна моя телефонна розмова з ним відбулася 25 березня. Ми знову намагалися його переконати не робити цього, та пан Вадим намірів не змінив.

Ми спробували зв’язатися з Ва­димом Курасом, але, почувши те­му розмови, він кинув слухавку.
Відразу хочемо пояснити читачам, що жодних особливо цінних експонатів там не було: це кінська збруя, репліки середньовічних костюмів та зброї, снаряди часів Другої світової війни тощо. Продаж таких ре­чей правовласника не збагатить, але в музеї вони були експонатами, котрі допомагали відвідувачам зрозуміти військову справу на Поділлі.

У дописі у фейсбуку про Кураса не згадувалося, у чому ж річ? Пан Петро Мілер пояснює так:

– Буквально з тиждень тому мені передзвонила охорона і попередила, що за об’єкт (Руську браму) пан Пархоменко не платить: «Ми безкоштовно послуги не надаємо, тому, якщо він нам не заплатить, ми знімемо охорону». Отже, маємо безхазяйний об’єкт. Договір у нас укладений із паном Пархоменком, інших я не знаю, вони для мене не існують. Тому саме пану Пархоменку ми офіційно дали виставкові матеріали, які належать пану Курасу. Коли постало питання охорони, ми з директором (Василем Фенцуром) ухвалили рішення, що на час, поки пан Пархоменко перебуває на військовій службі, забрати ці матеріали на збереження. Після цього пан Пархоменко, ймовірно, зв’язався з паном Курасом.

Послухаємо Костянтина Пархоменка:

– Брама охороняється державною службою охорони. Послуги охо­рони вчасно сплачені. І служ­ба справ­но працює. Між мною та НІАЗом є чіткий договір, в якому все прописано. Жодних змін у ньому немає, оскільки я тиждень тому був у фонді Держмайна і уточнював деталі. Музей був доповнений моїми експонатами. Про них я взагалі нічого не знаю. Де вони, що з ними… Я з племінником Данілова один раз спілкувався. Він узимку приходив на браму, аби подивитися, як усе збе­рігається. Навпаки, дякував мені, що я зайнявся цим музеєм.

За наданими орендодавцем номерами служби охорони надати інформацію з цього питання відмовилися, але на прохання Пархоменка виготовляють довідку, що охорона на об’єкті таки була.

Пархоменко, котрий нині перебуває в територіальній обороні у Хмельницькому, перевіри­ти, що саме вивезли з Руської брами, не може. Пан Мілер запевняє, що всі предмети забирали згідно зі списком, а речей, що належать Костянтину, на па­м’ятці немає. Пан Пархоменко ж зазначає, що всі ці об’єкти числяться за ним, тому без складання актів вилучення це ви­глядає як звичайний грабунок. Більше того, на його думку, для вилучення на тимчасове зберігання немає жодних підстав:

«У мене на брамі є місцеві працівники, які мали проводити біженцям екскурсії музеєм. Тепер це все «накрилося».

Пан Мілер:

– Ми всі ці експонати залишили за внутрішнім нашим договором про співпрацю між заповідником і Пархоменком безкоштовно, щоб він проводив екскурсійну діяльність. Оскільки в країні сталася велика біда, ми лише з погляду безпеки забрали це майно – відразу з виставковими стендами, виготовленими ще Ігорем Даніловим і Володимиром Зарембою. Я Пархоменку особисто сказав: «Костя, дай Бог, щоб закінчилася війна, то прийдеш і забереш усе назад!». А після того з’явився пост у фейсбуку, що заповідник такий-сякий. Гадаю, це не дуже порядно. Я сподіваюся залагодити ситуацію з племінником Ігоря Данілова. Коли приїде пан Курас, ми його спробуємо вмовити зберегти музейну експозицію.

Що тепер буде з комплексом? Петро Мілер каже, що заповідник планує зробити тут усереди­ні квітня захід для переселен­ців – із боями та кашею. Організувати лицарські поєдинки, як сподівається НІАЗ, зможе Товариство шанувальників фортифікацій. Хоча, за умовами орендного договору, влаштовувати на цій локації заходи мають право Костянтин Пархоменко та люди з його команди.

Ірина ПУСТИННІКОВА.