Субота, 28 Травня 2022 р.
8 Квітня 2022

АГРАРІЇ ТРИМАЮТЬ СВІЙ ФРОНТ

Навіть в умовах воєнного стану посівна на Хмельниччині на­бирає обертів. Як повідомляє Хмельницька ОВА, ранніми ярими культурами вже засіяно понад 80 тисяч гектарів із прогнозованих майже 400 тис. га. У господарствах роблять акцент на продовольчих зернових та круп’яних культурах, як-от гречка, ячмінь, горох, за рахунок зменшення обсягів сівби кукурудзи на зерно та сої. Господарі закладають новий урожай як і коли тільки можуть, по­декуди під супроводом поліції, вночі, аби тільки встигнути у стро­ки і засадити якомога більше, щоб вистачило для всієї країни.

 Ігор Віталійович ГАЙВ області, за станом на 4 квітня, агроформування всіх форм власності посіяли понад 80 тис. га ранніх ярих культур, зокрема ярого ячменю посіяно на площі 46 тис. га, або 72% від запла­нованого, яра пшениця займає 9,3 тис. га, або 93%, горох посіяно на площі 3,2 тис. га, що становить 128% від наміченого, цукровий буряк уже займає 3,6 тис. га, або 15% від запланованого. Крім того, на площі понад 1,5 тис. га посіяно ярий ріпак, багаторічні трави. Господарствами населення на площі 280 гектарів розпочато садіння ранньої картоплі.
Неймовірно складною і непередбачуваною називає цьогорічну посівну аграрій із досвідом, директор ПП «Калинський ключ», депутат Хмельницької облради Ігор ГАЙ.

– Посівна на Хмельниччині, на щас­тя, зовсім не така, як у Херсоні, Миколаєві, Запоріжжі, – каже Ігор Віталійович. – Чернігову вже трохи легше, тому, можливо, ще з’явиться шанс посіяти. А в трьох згаданих регіонах урожаю поки не буде. До мене телефонують тамтешні колеги-­аграрії, які нині перебувають на Хмельниччині й розповідають жахливі речі. На їхнє прохання до працівників, які залишилися там, у міру сил починати посівну люди відповідають: «Наші поля окуповані, з господарств забрали техніку. Окупанти сказали, що дадуть можливість сіяти, якщо хазяї приїдуть сюди». Тобто, орки чекають зустрічі з господарями. Після побачених жахіть на Київщині неважко передбачити, чим та зустріч закінчиться. Господарів просто фізично знищать.
У нас же посівна просто має де­які ускладнення. Якщо погода дозволяє посіяти, то є проблеми з доставкою мінеральних добрив, із засобами захисту рослин. Частину з них було оплачено, але вони не доставлені, бо склади розташовані на окупованих територіях. Доводиться по другому колу купувати, виходити на інші ринки. Добриво може бути при­дбане, а привезти його дуже важко. Як не машини забрали, то водії бояться їхати, то їх направили у військо. І таких причин сотні. У минулі роки, навіть під час АТО/ООС, працювали кредитні схеми, надавалися певні матеріальні ресурси під урожай, зокрема насіння, засоби за­хисту, то нині всі трейдери працюють за стовідсотковою передоплатою. А господарі цього собі не можуть дозволити, і причин декілька: немає кредитного ресурсу, чекали на відшкодоване ПДВ, а його не повернули, або банк не надає кредиту. Проблему маємо і з пально-мас­тильними матеріалами. Вроздріб на заправних станціях вони коштують від 35 гривень, а гуртові ціни нижче за 42 гривні не опускаються.
Є чимало таких проблем, які ніколи нас не стосувалися, і ми про них не знали. Живемо при форс-мажорі. Умовно кажучи, чотири покоління українців із 1939 року не бачили такої проблеми, в якій живемо нині.
І досвіду виживання немає. Але на генетичному рівні розуміємо, що мусимо сіяти за двох. Країна покладає надії на Хмельниччину, бо ми і в мирний час були в перших рядах за урожайністю зернових, сої, соняшнику. Відповідно на Хмельницьку, Він­ницьку, Тернопільську області покладається основа продовольчої безпеки країни. Працюємо, щоб Україна була з хлібом, олією, молоком, маслом тощо. Ми себе забезпечимо. А от більші проблеми з продовольсьтвом чекають світ, найбільше постраждають ті країни, кому ми експортували: Китай, Африка, країни Азії. Ми їм поставляли фуражну і продовольчу пшеницю, сою – туди, де найбільше вирощують курятину. У нас уже не буде стільки надлишків, як раніше. Якщо ми перші в світі за експортом соняшникової олії, вона смачна, без ГМО, то тепер світ її не дорахується, бо левова частина соняшнику вирощувалася в тих краях, які окуповані, де ведуться бойові дії, які заміновані. Навіть якщо вдасться їх швидше звільнити, то строки посівів минуть. Можливо, тамтешні господарі готуватимуться до посівів озимини. Вірю, що збиратимемо врожай під мирним українським небом.