АРТЕМ ЩЕ ПОВЕРНЕТЬСЯ У СТРІЙ!

Ні в кого в світі немає сумнівів у тому, що ми нині в Україні переживаємо часи, про які наші нащадки читатимуть у книгах. Ми опинилися у вирі історії, й серед нас безліч людей, які вже є героями! Ця розповідь про молодого й сміливого хлопця, ка­м’янчанина, однокласника та друга моєї донечки, який недавно зазнав важких поранень, але наперекір обставинам вижив. Артему ПЕТРОВСЬКОМУ лише двадцять, але він уже пройшов пекло війни. Напишу зі слів хлопця про той день, який змінив його життя…

Це сталося під Ізюмом. Одного суботнього дня під час виконання завдання в зоні бойових дій ворожий танк ледве не по­збавив життя Артема та його побратима. Але кацапські снаряди, як і їхні танкісти, криворукі, бо у ціль точно не влучили. Вибух стався в метрі від наших героїв. Ви­буховою хвилею їх відкинуло настільки, що до укриття потрібно було повзти ще близько двадцяти п’яти метрів. Оговтавшись, Артем зрозумів, що лівої ноги в нього вже немає, а права переламана… Хлопець закинув праву ногу на живіт і так на спині повз до укриття! У той момент та дорога йому здавалася вічністю… Декілька разів зу­пинявся і думав, що вже кінець, коли його присипало землею після чергових вибухів. Але потім, знайшовши сили, починав повз­ти знову. Лише уявіть собі… – на спині, без допомоги ніг, під обстрілами! Невимовний біль огортає душу тільки від думок про те, що пережив цей сміливий юнак!
Його побратим зазнав легших поранень і побіг по допомогу. Тим часом Артем доповз до укриття і, як зміг, наклав тур­нікети на кінцівки. Допомоги все ще не було. Хлопці почали стріляти з табельної зброї, щоб їх почули. Через секунд двадцять з’явилася підмога. Хлопці з військовим медиком почали невідкладну евакуацію з поля бою під активними ворожими обстрілами.
Дякуючи побратиму з Кам’янця-Подільського, швидко дісталися до шпиталю. А вже там хлопець знепритомнів від ран. Близько сотні осколків витягнули з пораненого тіла! Артем втратив ногу, але не втратив бойового духу!
Ми віримо, що сучасна медицина поставить хлопця на ноги, і він зможе повернутися в стрій ще до тих пір, поки останній російський окупант не покине території неньки-України!

Допомогти хлопцю стати на ноги може кожен. Картка батька Петровського Юрія Васильовича:
5168 8727 7353 1677

Юлія СТЕПАНЮК,
методистка Кам’янець-Подільського ЦДЮТ.