ЖИТТЯ НА АЛТАР ПЕРЕМОГИ
Фактично щодня Кам’янеччина отримує чорні звістки з передової.
ВІЙНА ВІДІБРАЛА ЄДИНОГО СИНА
28 вересня в Кам’янець-Подільській міській громаді та Жванецькій тергромаді був Днем жалоби. Жителі Кам’янеччини попрощалися із ще зовсім юним Героєм – 21-річним Олександром ШУШКОВИМ. Хлопець загинув у бою на Донеччині, боронячи Україну. Сашко був єдиним сином у матері й батька. Вони покладали на нього великі надії, мріяли, аби він мав власне житло, створив сім’ю, подарував онуків. На жаль, усі плани зруйнувалися в одну мить через страшну війну, розв’язану росією. Як розповіла «Подолянину» голова Жванецької сільської ради Тетяна Криворучко, Сашко народився в Кам’янці-Подільському. Часто приїжджав у Цвіклівці, де мешкали його тато з бабусею:
– Він виріс фактично на моїх очах. Із гарного хлопчика з допитливими очима і щирою усмішкою перетворився на відважного чоловіка та сміливого воїна. Вихований, добрий, працелюбний. Знаю, що навчався на програміста. А потім уклав контракт із ЗСУ. Важко і боляче ховати молодих хлопців, яким би ще жити і жити. Ми ніколи не пробачимо окупантам і помстимося за кожне життя, яке ці кляті виродки відібрали в наших найкращих захисників, захисниць і мирного населення.
Друзі кажуть, що Сашко був надійним товаришем і справжнім патріотом. І без вагань добровольцем став на захист України.
«ЛЮДИНА ЧЕСТІ Й СЛОВА»
25 вересня не стримували сліз жителі Орининської громади, прощаючись із 28-річним лейтенантом Юрієм ЦУЦМАНОМ. Як повідомляє Віньковецька селищна рада, захисник народився 15 серпня 1994 року на Віньковеччині, там виріс і вчився в місцевій школі. Навчався в Барському автомобільно-дорожньому технікумі, ПДАТУ. Мав звання «молодший лейтенант». У травні був призваний до Збройних сил України. Його направили до Академії сухопутних військ, де проходив навчання, а потім був розподілений до 93 окремої механізованої бригади. До останнього дня єдиний син у родині нікому не зізнавався, що він на Донеччині.
– Із Кадиївців родом мати Юрія. Декілька років тому вона повернулася на Батьківщину, аби доглядати за батьками. Юра працював у дорожньому управлінні в Закарпатській області. Там зустрів дівчину Мирославу, закохався, і 22 лютого, за два дні до війни, вони одружилися, – розповів староста Кадиївського старостинського округу Орининської сільської ради Сергій Задорожний. – Але 20 вересня наш Герой загинув через артобстріл під Соледаром. У нього залишилися батьки і дружина. Друзі та всі, хто його знав, запам’ятають його молодим, розумним і активним, людиною честі й слова. Поховали воїна 25 вересня в Кадиївцях.
ОСИРОТІЛИ ДОНЬКА І ТРИ СИНИ
Не можуть оговтатися від загибелі батька четверо дітей Сергія ГРОШОВА, уродженця с.Калиня. 24 вересня головного сержанта інженерно-саперної роти, старшого сержанта провели в останню путь.
– Сергій народився в Панівціях 2 червня 1983 року, – розповідає його рідний брат Богдан, який також є військовослужбовцем і наразі проходить реабілітацію після поранення. – Потім родина переїхала в с.Калиня. Закінчив 11 класів у школі в Кульчіївцях. Строкову службу проходив у Кам’янець-Подільському ВІІ при ПДАТУ. 2014 року його мобілізували. Рік він прослужив і уклав контракт із ЗСУ. Спочатку був в «Айдарі», а потім – у 80 десантно-штурмовій бригаді. Ми з ним спілкувалися рідко, бо служили в різних частинах. Коли востаннє йому телефонував, брат сказав, що був під Ізюмом. Згодом дізнався, що він зазнав осколкового поранення в голову. Його доставили до столиці у «Феофанію». Був у глибокій комі, з якої, на жаль, так і не вийшов.
Брат мріяв про машину, навіть купив її, але так і не встиг сісти за кермо.
ПІШОВ СТЕЖИНОЮ БРАТІВ
Зі світлини назавжди дивитиметься на цей світ 18-річний юнак Микола МИХАЙЛОВСЬКИЙ. Зовні – ще зовсім дитина, а в душі – мужній воїн, котрий до останнього захищав рідну землю. Микола народився 14 грудня 2003 р. У 18-річному віці уклав контракт на військову службу в лавах ЗСУ. Визволяв Оскіл Ізюмського району. Тут молоде життя обірвала куля снайпера. Загинув Герой 20 вересня. Поховали його в Кам’янці-Подільському. У захисника залишилися мати і четверо братів.
– Коля – хороший, порядний, вихований, не за роками розумний і працьовитий, – каже староста Більської сільської ради Василь Горук. – Саме з с.Біла мати захисника. Доки діти відпочивали влітку на канікулах, він ходив працювати, куди тільки можна. Всього в їхній родині було п’ятеро братів. Старші обрали військову стежину, і Коля також мріяв про військовий заклад. Після закінчення школи працював у Києві, а коли виповнилося 18 років, уклав контракт із ЗСУ.
ЩЕ НЕ ПОХОВАЛИ
У боротьбі з російським окупантом загинув молодший сержант Максим АКІМОВ. Йому було 38. Голова Дунаєвецької міської ради Веліна Заяць розповіла, що Максим народився в селі Воробіївка. Закінчив місцеву школу, отримав робітничу спеціальність муляра-штукатура. Працював на будівництві в Київській області. 24 лютого пішов у територіальну оборону Київщини, а звідти його мобілізували на передову. Зазнав поранення, несумісного з життям. Загинув 22 вересня. У Героя залишилися батьки і два брати.
У скорботі й Новоушиччина. 8 вересня в бою за Батьківщину в населеному пункті Вовчий Яр Харківської області загинув уродженець с.Заміхів Олександр МАРОХА. Народився він 22 грудня 1984 р., закінчив Заміхівську школу і Говорський професійний аграрний ліцей. Наприкінці серпня був мобілізований. У захисника залишилися батьки.