Четвер, 25 Квітня 2024 р.
6 Грудня 2013

НЕ ПРОМОВЧИ ДЕРЖАВУ! НЕ ПРОМОВЧИ СЕБЕ!

ПОДОЛЯНИН

Як довго ми масово мовчали. Цілих дев’ять років. Від Помаранчевого майдану до Євромайдану. Масово мовчали, коли Ющенко бездарно розтринькував нашу небачену підтримку, потужно вихлюпнуту в листопаді 2004 року. Масово мовчали, коли Янукович, ставши в лютому 2010 року гарантом Конституції України, заходився витирати об неї ноги, заручившись підтримкою кишенькового Конституційного суду. Він на всю країну проголосив, що «почує кожного», а чув тільки себе й своїх наближених. Його партія продзижчала ледь не в кожне вухо про «покращення вже сьогодні», а реально ми побачили різке покращення статків Ахметова, родини Януковича та низки інших «олімпійців».

Звісно, ми посміювались у душі та в компанії над недолугістю нашої влади, тихенько обурювалися розкішним президентським Межигір’ям на тлі надто бідної країни. Побурчали, але проковтнули, що при новій владі найбільшими злочинцями назвали найяскравіших колишніх лідерів, натомість вся чинна влада – «біла та пухнаста». Ще раз побурчали, але знову проковтнули, коли нас «розвели, мов кошенят», із мовним законом. «Якось воно буде», – думалося нам.

Тож не дивно, що наші верховоди відчули себе ледь не богами, яким дозволено все: день у день гучно бити в барабани про наше зближення з Європою, а за тиждень до «заручин» різко повернутися до неї спиною, зганьбити на весь світ нашу державу у Вільнюсі, а потім уночі по-звірячому побити хлопців і дівчат, які вийшли на Майдан змивати перед світом цю ганьбу. 

Спливло кілька днів – і Азаров цинічно заявляє світу, що «на головній площі столиці не було жодного студента, натомість – добре підготовлені провокатори». А гарант нашого спокою спокійнісінько їде в Китай. І солодко там спалося, пане Президенте? Закривавлені обличчя не снилися?

Ми не знаємо, чим завершиться нинішній небувалий протест проти нечуваного зухвальства влади. Але зрозуміло одне: хто би не був надалі при владі, ми не маємо морального права мовчати. Бо так і державу можна промовчати. І своє право на гідне життя в ній.

Колектив редакції газети «ПОДОЛЯНИН».