НОВИЙ ПЕРЕЛІК ЗІ СТАРИМИ ДІРАМИ
29 березня на сесії міськради депутати затверджуватимуть Перелік вулиць, провулків, проспектів, проїздів, площ і майданів Кам’янця-Подільського в новій редакції. Він містить 190 вулиць (серед яких 5 шосе, 6 узвозів, дві набережні, 10 проїздів та один тупик), 71 провулок, 6 площ (серед яких Торгова площа на Польських фільварках насправді є вулицею) та єдиний проспект (Грушевського). Порівняно з попереднім переліком, затвердженим 12 квітня 2007 р., місто зросло на 12 вулиць і 6 провулків. Саме це поповнення і стало підставою для затвердження переліку в новій редакції.
На жаль, новий перелік, як і попередній, містить низку мовних помилок, які практично неможливо усунути, оскільки перекручені назви міцно закріпилися в десятках (якщо не сотнях) тисяч офіційних документів, починаючи від штампа в нашому паспорті про місце проживання і закінчуючи нещодавно запровадженим державним реєстром виборців.
Отже, маємо: мешканці Оринина в’їжджають у місто ОринІнським шосе попри Оринінський провулок, школярі з вулиці та провулка СвІдницького читають роман «Люборацькі» Анатолія СВИДНИЦЬКОГО, а з вулиці Беляєва – трилогію «Стара фортеця» Володимира БЄЛЯЄВА, мешканці вулиці Смірнова вшановують пам’ять полковника Михайла СМИРНОВА, а вулиці Кіргізова – Героя Радянського Союзу Степана КИРГИЗОВА, які загинули, визволяючи місто. Маємо Пановецьку сільраду, але в місті – Панівецьку вулицю. Нещодавно ми відзначали 150-річчя з дня народження СІЦІНСЬКОГО, але маємо вулицю Сіцинського. Знаємо генерала ЧЕРНЯХОВСЬКОГО і маємо в місті вулицю Черняхівського (щоправда, тут первісну помилку закладено у зросійщеному написанні прізвища радянського генерала родом з України). Маємо ще провулок Богінського, названий на честь польського офіцера Валерія БАГІНСЬКОГО, вулицю Ценського – на честь письменника СЕРГЄЄВА-ЦЕНСЬКОГО, мовний покруч – провулок Лагерний. Отже, 5% назв наших вулиць мають ті чи інші хиби.
Звідки ж узялися ці прикрі помилки? Найчастіше з ухвал міськвиконкому, мовну експертизу яких проводити заведено не було. Так, Панівецьку вулицю було «освячено» ухвалою виконкому від 16 вересня 1993 р., Беляєва – 9 листопада 1995 р.
Іноді помилки вдавалося виправити. Так, 17 травня 1979 р. виконком ухвалив назвати одну з нових вулиць «ім.Генерала Васільєва С.Т.», але, на щастя, закріпилася коротша та точніша назва – вулиця Васильєва.
Добре, що нині назви вулиць в обов’язковому порядку проходять крізь «попереднє сито» топонімічної комісії, у складі якої неодмінно є фахівець-мовник (у нинішньому – це доктор філологічних наук Людмила МАРЧУК).
Тож мовному ганджу поставлено надійний заслін. Але що робити з помилками, внесеними раніше та
офіційно закріпленими в силі-силенній документів? Для їх усунення, ясна річ, потрібна не тільки «політична воля», але й сила-силенна коштів. А де їх візьме бідна держава? Говоримо «держава», бо не думаємо, що ситуація з мовними покручами характерна тільки для Кам’янця-Подільського. Очевидно, що проблему потрібно розв’язувати на державному рівні. І якщо придивитися, скільки державних грошей вилітає на вітер (скажімо, на проведення нібито важливих нарад, а насправді «для галочки», бо користі від них, як від цапа молока), то кошти – не така вже й велика проблема. Головне – політична воля. А її якраз у нас катастро-фічно бракує.
Важко сказати, як 29 березня поставляться депутати (а серед них і філологи є) до чергового затвердження списку із черговими ляпами. Але вважаємо, що важливо думати не тільки про прибирання сміття з вулиць, але і про усунення мовного сміття з назв вулиць і, відповідно, з наших душ.