Четвер, 18 Квітня 2024 р.
25 Березня 2011

THE WASHINGTON POST РЕКЛАМУЄ КАМ’ЯНЕЦЬ

Ми вже звикли до тієї уваги іноземних туристів, яку привертає наше місто, однак завжди приємно побачити публікації про Кам’янець-Подільський у закордонних виданнях, особливо таких авторитетних, як «Вашингтон пост» – одній із найстаріших і найбільших газет США. Її щоденний наклад становить близько 700 тис. примірників, а суботній сягає майже мільйона. Електронну версію цієї газети протягом місяця прочитують близько 10 млн. людей в усьому світі!

Тому не дивно, що в українському Інтернет-просторі такий резонанс викликала стаття Джона ПЕНКЕЙКА під назвою «Для древнього Кам’янця-Подільського важливими були стіни», опублікована 11 березня. 

Автор починає свою статтю дуже романтично: «Дивлячись через глибокий кам’яний каньйон на древні стіни Кам’янця-Подільського, що знаходиться на південному заході України, Ви можете собі лише уявити, що мав би відчувати той, хто приїздив на це місце на чолі війська. Це відчуття глибокого зяючого провалля під ногами, що здатне поглинути.

Старе місто майже повністю захищене каньйоном, який утворила петля річки Смотрич. Щоб дістатися до міста, Вам потрібно було би провести людей униз по скелястій поверхні з-понад 100-футової висоти, а тоді через річку, яка може бути запруднена завдяки хитромудрій системі гребель.

Якщо Вам таки вдасться дістатися протилежного берега, то далі на Вас чекатиме сходження на іншу скелю і зустріч із міськими мурами. Навіть якщо Вас не обстрілюватимуть, Ваші вояки будуть зовсім не раді дертися вгору…».

Є й інша альтернатива – «…перейти через вузький перешийок у гирлі петлі…», який все ж захищало «…величезне кам’яне чудовисько, яке зі збройними вежами, бійницями та цитаделями ніби виринало з якоїсь темної легенди…».

«…Когось може здивувати, що такий потужний і добре захищений бастіон стоїть в Україні. Проте якщо Месопотамія – це колиска цивілізації, то землі нинішньої України, напевно, є колискою завоювань. Через ці багаті рівнини проходили скіфи, монголи, татари, поляки, росіяни, литовці, австрійці, британці тощо. Ось чому українці так багато часу присвятили спорудженню мурів, – пише містер ПЕНКЕЙК. – По всій країні розкидано більше ніж 300 фортець і замків, серед яких і монастирі-фортеці на Дніпрі, та генуезькі фортеці на Чорному морі. З-поміж них Кам’янець-Подільська – одна з найяскравіших…».

Та не обійшлося у статті і без помилок – адже фортеці в Україні будували найчастіше не українці, а саме колонізатори. Втім у нашій історії все так заплутано, що аби самим розібратися… 

Джон ПЕНКЕЙК у своєму репортажі побіжно розглядає систему оборонних споруд і найбільш визначні пам’ятки міста, а також відзначає, що в місті є вказівні знаки англійською мовою, і рекомендує туристам декілька кам’янецьких готелів. Після такої реклами, мабуть, можна сподіватися збільшення у Кам’янці кількості гостей з далекого зарубіжжя.