ЗГАДАЙМО ЗАСЛУЖЕНИХ

21 жовтня в сесійній залі міськради відбулася презентація книжки «Кам’янчани – за­слу­жені працівники України» (творчий задум та загальна редакція заслуженого лікаря Укра­їни Валентина ГРУБЛЯКА, редактор і автор багатьох нарисів – заслужений журналіст України Мар’ян КРАСУЦЬКИЙ). Район у цьому плані виявився на два роки прудкішим: аналогічну книжку «Працею звеличені. Художньо-документальні нариси про славних людей Кам’янеччини» (автор Павло ГЛАД­ЧЕНКО) він видав 2009 р.

У зверненні до читачів редколегія презентованого видання за­значила: «У цій книзі ми ставимо мету повідомити Вас про людей нашого міста, яким у свій час за плідну працю, особистий внесок у розвиток промисловості і транспорту, науки, культури і мистецтва, освіти, соціального захисту населення, медицини та інших галузей розвитку міста указом Президента України присвоєно почесне звання «Заслужений працівник».

Книжка, з одного боку, далеко вийшла за окреслені в цьому зверненні межі, бо в ній щедро представлено і тих кам’янчан, хто став заслуженим ще до запрова­дження президентської влади в Україні, тобто в радянські часи, коли почесні звання надавалися указами Президії Верховної Ради УРСР.  Ба, є серед представлених у виданні на­віть один кам’ян­чанин, який в УРСР жодних звань не заслужив, зате в Казахстані, де жив після репресії, став і за­служеним вчителем, і заслуженим діячем мис­тецтв Казахської РСР. Це художник Сергій КУ­КУРУЗА (1906-1979 рр.).

З другого боку, занадто багато заслужених узагалі не потрапили до презентованого видання. Це заслужені будівельники Михайло ГАВРИЛЮК, Олександр ГРАБОВСЬКИЙ, Ольга СКРИПНЮК, Федір ЦИМ­БАЛ (звання надано 14 травня 1971 р. за успіхи в спорудженні першої черги нашого цемзаводу), Василь БІ­РЮКОВ (грудень 1971 р.), заслужені вчителі Олександра ПЛЕВАКО (2 листопада 1945 р.), Катерина ЧЕРНІЛЕВСЬКА (1951 р.), Варвара БАТАЛІНА (4 травня 1958 р.), Любов КОЖУШКО 

(1970 р.), Людмила ПОЛІЩУК (1982 р.), заслужені діячі науки і техніки Валентин ЯБЛОНСЬКИЙ (10 липня 1991 р.), Олена АЛЕКСЄЄВА (8 січня 1992 р.), за­служе­ні лікарі Юлій МАНАСЕВИЧ (30 листопада 1946 р.), Валер’ян ГОЛАВСЬКИЙ (1949 р.), Надія АНТОНЕЦЬКА (17 червня 1998 р.), заслужений майстер народної творчості Володимир ЛАШКО (21 серпня 2001 р.), заслужені машинобудівники – працівники кабельного заводу Марія МАЛЬЦЕВА, Віктор ПИТЛИК, Ніна ФЕСЕНКО (30 січня 1978 р.), заслужений пра­цівник ветеринарної медицини Валерій ПУЛИК (4 серпня 2004 р.), заслужений працівник вищої школи Іон ВИНОКУР (3 квітня 1981 р.), заслужені пра­цівники освіти Олек­сій КУЧЕРУК (19 серпня 1993 р.), Микола КУКУРУДЗЯК (3 листопада 1998 р.), Микола ПАВЛЮК (2 жовтня 2003 р.), заслужений працівник промисловості Валентин ГОРБУЛІНСЬКИЙ (18 квітня 1997 р.), заслужений працівник транспорту Микола ІВА­ЩЕНКО (25 вересня 2002 р.), заслужений раціоналізатор Анатолій СУБОТІН (1971 р.), заслужений природоохоронець Степан КОВАЛЬЧУК (5 червня 2009 р.), заслужені артисти – актори Ка­м’я­нець-Подільського міського драматичного театру ім.Шевченка Франц ГОЛОВАЦЬКИЙ і Ганна ДЬЯКОВА-ВИШНЕВЕЦЬКА (24 квітня 1947 р.), спі­вачка Марина ОДОЛЬСЬКА (5 березня 2004 р.).

Як бачимо, щонайменше 31 за­служена людина не потрапила на сторінки книжки. Але, по-перше, втішатимемо себе мудрим зауваженням Козьми ПРУТКОВА, що не можна «объять не­­объят­ное». По-друге, радітимемо, що аж 92 заслужені представлено у виданні нарисами 

обсягом від однієї до п’яти сторінок. По-тре­тє, сподіватимемося, що автори та меценати спроможуться на друге, значно доповнене видання та те, що в новому виданні буде менше прикрих недоглядів. Як, наприклад, у статті про Адама ЯХІЄВА. Його загибель у ніч на 2 квітня ц.р. у книжці, підписаній до друку через чотири мі­сяці – 10 серпня, не тільки не згадується, а нав-паки, читаємо: «Чим живе нині, як долає ще не підкорені висоти український чеченець Адам Яхієв?».

Утім не помиляється той, хто ні­чого не робить. А цілинний пласт авторським і волонтерським колективом видання піднято величезний. І безперечною є цін­ність книжки для пізнання історії нашого міста упродовж остан­нього півстоліття через конкретні біографії конкретних людей, що жили чи живуть поруч із нами. Щоправда, наклад у 200 примірників, що розійшовся в основному по родинах заслужених і бібліотеках, де­що послаблює загальний оптимізм.