МИ ХОЧЕМО, ЩОБ У НАШОМУ МІСТІ СТОЯЛИ ВІЙСЬКОВІ…

30 січня під час прес-конференції міський голова Михайло СІМАШКЕВИЧ повідомив журналістам, що факультет військової підготовки К-ПНУ ім.Івана Огієнка може бути переведений в інше місто.

– Кам’янець планує запобігти втраті відомого і потужного навчального закладу з унікальною матеріально-технічною базою, – зазначив Михайло Євстафійович. – Крім того, в життєзабезпеченні військового закладу задіяно чимало людей, які можуть опинитися без роботи, ми повинні подумати і про них. Вже підготовлені звернення до керівництва держави та Збройних сил України.

А наступного дня сесія міськради затвердила вищезгадане звернення, де йдеться, зокрема, про таке:

«На даний час у Міністерстві оборони України розглядається питання оптимізації системи військової освіти, яким передбачається переміщення факультету військової підготовки К-ПНУ ім.Івана Огієнка на інше місце дислокації. Таке рішення, якщо воно буде прийняте, призведе до знищення унікальної школи з підготовки воїнів-саперів, яких залишилося лише три на теренах СНД, і до втрати потужної та своєрідної навчально-матеріальної бази, що створювалась упро­довж десятиліть при активній допомозі багатьох поколінь жителів нашого регіону.

За структурою та принципами діяльності факультет – це втілення кращих зарубіжних аналогів, на його базі створені та функціонують Військовий коледж сержантського складу, Навчальний центр підготовки інженерних військ, Центр розмінування та Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, в яких готуються фахівці інженерних військ усіх категорій, від солдата до офіцера, для Збройних сил, МВС, МНС, СБУ та ДПС України. Щороку на базі факультету навчаються 200 курсантів, 60 офіцерів, 800 студентів за програмою офіцерів запасу, 40 сержантів і старшин, 1200 солдатів строкової служби і 350 солдатів служби за контрактом, 400 фахівців з мінної безпеки і миротворців, 420 ліцеїстів, цивільні фахівці для народного господарства за замовленнями центрів зайнятості. З метою економії державних коштів, для забезпечення діяльності всіх військових установ використовується єдиний педагогічний склад, одна навчально-матеріальна база та служби забезпечення. Світовий досвід показує, що за такими комплексами майбутнє Збройних сил України, вилучення одного з елементів призведе до його повного знищення.

Щороку випускники факультету знешкоджують близько 150 тис. вибухонебезпечних предметів. За розцінками ООН, пошук і знешкодження одного вибухонебезпечного предмета коштує від 300 до 1000 доларів США, річний економічний ефект від діяльності випускників складає майже 150 млн. доларів США.

На нашу думку, розмови щодо передислокації факультету на нове місце непродумані та економічно невиважені. Для створення навчально-матеріальної бази, яка за складом, структурою та якісними показниками відповідатиме тій, що створена на факультеті, необхідно витратити близько 50 млн.грн. і не менше 10 років.

Найважливіший аргумент залишення факультету на місці полягає в тому, що в колективі вирішено основне соціальне питання – 100% викладацького складу та наукових працівників забезпечені житлом. З цього року розпочато будівництво 107-квартирного житлового будинку. З такою динамікою через 3-5 років квартирне питання у кам’янець-подільському гарнізоні буде успішно вирішене».

Закінчується депутатське звернення проханням позитивно вирішити питання щодо залишення у Кам’янці-Подільському факультету військової підготовки. Хочеться сподіватися, що слово депутатського корпусу на захист військового закладу, котрий багато років був гордістю міста, буде почутий.

…І ПОТЯГИ 

На жаль, схоже звернення наших парламентаріїв щодо повернення попереднього графіка руху

київського потяга, до позитивних змін не привело.

23 січня міський голова Михайло СІМАШКЕВИЧ отримав лист-відповідь Державної адміністрації залізничного транспорту. Чиновники «Укрзалізниці» ввічливо пояснюють, що, за їхніми підрахунками, середньодобовий продаж проїзних документів у прямому сполученні на пасажирські потяги № 177/178, 623/624 Київ – Кам’янець-Подільський на сьогодні не перевищує 28% від загальної кількості за­пропонованих на напрямку проїзних документів, і цього недостатньо для призначення курсування потяга щоденно.

Відповідно до наявного прямого пасажиропотоку, періодичність курсування потягів встановлено:

– № 623/624 – через день;

– № 177/178 – 3 рази у тиждень (в період 15.12.2011 – 23.01.2012 і з 22.03.2012 до введення нового графіка щоденно, крім 2 днів у тижні).

Наші завіряння щодо розвитку міста як туристичного центру викликали бажання в залізничників «спільно з Південно-Західною залізницею розглянути питання щодо здійснення перевезення туристів окремими вагонами та поїздами на умовах оренди».

Головний аргумент – збитки від курсування за­значених потягів за 9 місяців 2011 р. склали

10,4 млн.грн. До того ж сума недоотриманих коштів Південно-Західною залізницею за перевезен­-

ня пільгових категорій громадян у Хмельницькій

області складає 21668 тис.грн., що негативно впливає на фінансово-економічний стан залізниці.

Відверто кажучи, цей лист не дає відповідей, а лише викликає запитання. Зокрема, чому пасажиропотік вираховували взимку, а не влітку, коли квитки купити неможливо? Чому якось забули про те, що пасажирські перевезення ніколи не вирізнялись прибутковістю і завжди покривались за рахунок вантажних? І якщо такі значні збитки від пільговиків, значить, комусь все ж таки потрібні потяги?

Аналізуючи ці дві ситуації, спадає на думку така річ: і пасажирськими перевезеннями залізничним транспортом, і військовими завжди опікувалася держава, якій ми платимо податки. Вона в свою чергу годує власну армію, щоб не годувати чужу, і турбується про тих, хто вже неспроможний назбирати на машину та не має здоров’я здійснювати далекі подорожі автобусом.

Зрозуміло, що потрібно зводити будь-яке господарювання до економічної доцільності, і держава, як і будь-яка господиня, повинна вміти рахувати гроші.

Але ж не обраховувати…