РЕСТАВРАТОРИ ВЖЕ НА ПІДХОДІ

Вересень уже завершується, спливають останні погожі дні, а реставрацію Нової Західної башти, на яку з Держбюджету виділено понад 3 млн.грн., все ще не розпочато.

Як повідомив директор державного історичного музею-заповідника Віктор ТРАВІНСЬКИЙ, на сьогодні вже затверджено проектно-кошторисну документацію та оголошено тендер для визначення виконавця реставраційних робіт, який проводить Хмельницька ОДА. Результат буде відомий приблизно за два тижні.

ВІРМЕНСЬКІ ПАМ’ЯТКИ ВІДБУДУЮТЬ ВІРМЕНИ

А тим часом зажевріла надія побачити відновленими будинки за адресами: Польський ринок, 10 (пам’ятка архітектури Вірменський житловий будинок, поряд із готелем «Гетьман») та Вірменський ринок, 8 (зруйнована вірменська ратуша).

Ці об’єкти уже бралися відбудувати, однак вони й досі перебувають у руїнах. На початку вересня відбулося чергове засідання комісії з проведення конкурсів з набуття права на відтворення втраченої історичної забудови на території НІАЗ «Кам’янець», під час якого було розглянуто пропозиції нових претендентів-відбудовників на ці та ще декілька інших об’єктів у Старому місті.

Зокрема, втрачені вірменські пам’ятки цього разу має намір відродити вірменська община. Кам’янець-Подільське вірменське товариство «Аргіш» (голова Артур ГАСПАРЯН, нинішній власник кафе «Ратуша») береться відбудувати вірменську ратушу під об’єкт комерційного використання. Уже є попередня домовленість між Артуром Суреновичем та міською владою, що він згодом вивільнить приміщення в міській Ратуші та перенесе своє кафе до вірменської.

А от житловий будинок на Вірменському ринку, 10 облюбувала Хмельницька обласна спілка вірменської національної культури «Арарат», яка планує після відбудови розмістити в цій будівлі вірменське представництво, музей, конференц-залу та готельні номери для потреб общини.

– Кам’янець історично був найбільшим із трьох вірменських осередків в Україні (Кафи та Львова), при цьому в місті майже не залишилося вірменських пам’яток, – коментує Артур Гаспарян. – Кам’янець і сьогодні є важливим центром, навколо якого єднається вірменська спільнота, ми провадимо культурну діяльність, однак община навіть не має власного приміщення, щоб проводити зустрічі та різні заходи. Тому ми вирішили відновити ті будівлі, що пов’язані з історією нашого народу. Крім того, опікуємося територією вірменського храму. Вірю, що колись зможемо відродити і його.