ЧОГО БРАКУЄ МОЛОЧНОМУ ПАВІЛЬЙОНУ?

Відтепер у молочному павільйоні продають не лише молокопродукти, а й дитячий одяг, м’ясо, солодощі та навіть CD-диски.

Такі метаморфози відбулись після реставрації старого приміщення й встановлення там торгових кіосків, котрі зайняли місцеві підприємці та фермерські господарства району. Натомість кількість бабусь на вулиці, які торгують домашнім молоком, сиром і сметаною, значно збільшилась. Причину такої дислокації продавці павільйону пояснюють гонитвою за клієнтами.

– Нас у павільйоні кілька чоловік залишилось. Навіть у вихідні отой один ряд, що нам залишили, не повністю зайнятий, – каже одна із молочниць. – Але що дивуватись, тут за день проходять декілька чоловік. Скажіть, кому те молоко продавати?

Інший чоловік запевнив, що їх з павільйону хочуть виселити, «бо ж хіба ми зможемо знімати ті кіоски за півтори тисячі?».

Натомість сільські «бізнесмени-переселенці» з молокопродуктами тепер зручно розмістились на овочевому ринку й не відчувають жодного дискомфорту, хоча й платити за місце на вулиці потрібно вдвічі більше.

– А куди нам діватися? Я раніше торгувала в павільйоні, а тепер просто на ринку, бо ж там уже зовсім інші товари продають, та й народу надворі значно більше, – зізнається бабуся, що ще хвилину тому припрошувала купити в неї домашній сир.

Почути версію реконструкції молочного павільйону журналісти «ПОДОЛЯНИНА» захотіли і від виконавця ремонтних робіт, яким є споживче товариство міста Кам’янця-Подільського. Адже 10 місяців тому нас запевнили, що павільйон свого профілю не змінить, однак сьогодні тут можна знайти що завгодно – цукерки, пелюшки, курячі стегенця, а от з асортиментом молокопродуктів дещо сутужно. Погодився прокоментувати ситуацію голова товариства Володимир БЕРНАЦЬКИЙ.

– Хочу наголосити, що ми нікого нікуди не виганяємо, а навпаки – розширюємось. Адже перше, що було зроблено – винесено оглядовий зал для м’яса з молочного павільйону, який довгий час займав чимало місця, – розповідає Володимир Олександрович. – Сьогодні завершено ремонт першої частини приміщення. Коли ми фінішуємо з другою, павільйон матиме зовсім інший вигляд. Його буде з’єднано із м’ясним, торгові місця відповідатимуть усім необхідним вимогам, стоятиме умивальник, бойлер (чого раніше не було). При цьому плата за місце не зміниться.

А щодо продажу тут інших товарів, то річ у тім, що квадратура молочного павільйону досить об’ємна, а тому ми вирішили розділити його навпіл, – веде далі Володимир Бернацький. – Зліва встановлено торгові кіоски, де продаються і харчові продукти, і промислові товари, що, в принципі, не суперечить дозволеним нормам. За їхній рахунок, власне, й утримуватиметься це приміщення. Інша частина більше соціального спрямування, щоб бабуся із села могла продавати молочну продукцію при мінімальних затратах у більш-менш нормальних умовах і мати хоч якийсь прибуток з тієї корови.

Але, зрозумійте, проблема нині полягає не в бракові місця. Питання в іншому – в молочному павільйоні продаж продуктів контролює ветеринарна служба, яка вимагає необхідні документи і аналізи продукції, що виставлятиметься на продаж. До того ж бабки із села зазвичай везуть не тільки грудочку сиру й баночку сметани, а й картопельку, бурячок, кролика чи домашню курочку, і тісненько прилаштовують це все на одному прилавку, що суворо заборонено. А надворі від контролю можна легко ухилитись.

Чого бракує молочному павільйону – добросовісних продавців, які б дотримувались усіх необхідних вимог, чи місця, яке нещодавно переполовинили, – сказати важко. Зрозуміло одне – кам’янчани й досі купують брудний сир і сметану із землі та п’ють домашнє молоко із пластикових пляшок, зібраних бабусями невідомо де. І, судячи з усього, врегулювати ситуацію вдасться нескоро.