ГОТЕЛЬЄРИ НЕ ВМІЮТЬ РАХУВАТИ АБО НЕ ХОЧУТЬ ВІДДАВАТИ
Не особливо бажають ділитися своїми прибутками з міською скарбницею власники готелів міста. Туристів у Кам’янці – вдосталь, готелів – вистачає, номерів і кімнат, які здаються подобово, – не перерахувати, а от фінансового зиску для бюджету міста – катма. Хоча, відповідно до Податкового кодексу України та рішення сесії міськради від 11 листопада 2011 року, в Кам’янці впроваджено справляння туристичного збору розміром 1% від вартості проживання.
«Відривати від серця» отой відсоток вищезгаданого збору мали б усі готелі, мотелі, кемпінги, квартирнопосередницькі організації, окремі юридичні або фізичні особи. Як повідомляє прес-служба міської ради, «туристичний збір зараховується до загального фонду міської скарбниці, і завдяки йому можна було б «підлатати» фінансування медицини, освіти чи стан доріг у місті».
Проте готельно-туристична мережа на такі благі діла кладе до міської кишені надто скупо. За 7 місяців цього року надійшло лише 40 тис.грн. такого платежу, хоча, як кажуть у міськраді, сума може бути значно більшою.
Арифметика тут нехитра: наразі в місті офіційно працюють 24 заклади, які надають послуги з проживання. А це близько 800 номерів, або понад 1600 ліжкомісць різних цінових категорій (від 50 грн. за ліжкомісце до 1200 грн. за номер VIP-класу за добу). Середня вартість номеру в дорожчих готелях – близько 470 грн. за добу, в дешевших – 235 грн. Отже, рахуємо по-мінімуму, враховуючи, що дорогі номери користуються меншим попитом, а середньорічна завантаженість готелів – тільки 30%. За таких умов щомісяця сума надходжень до бюджету мала б становити близько 20 тис.грн. Відповідно, за 7 місяців до міського гаманця могло б надійти 140 тис.грн., а не мізерних 40. Та якщо з «готельного бублика» місто отримує крихти, то з «житла подобово» – взагалі дірку.
Економлять підприємці-готельєри не тільки на турзборі – у восьми готелях міста не зареєстровано жодного найманого працівника. Зважаючи на таку ситуацію, міська рада вирішила не тільки ретельно рахувати потенційні надходження до скарбниці, але й жорсткіше контролювати суб’єктів господарювання.