Середа, 18 Травня 2022 р.
10 Жовтня 2014

ТИЛОВІ МАНЕВРИ ОПЕРАЦІЇ «ЗЕМЛЯ»

Землі військових і для військових стали гарячою темою дискусій. Доки в місті ділянки роздають учасникам АТО, у районі, за рахунок полігона, вирішили розширити межі сільради. Тож за всіма траєкторіями земельного розподілу вирішив прослідкувати «ПОДОЛЯНИН».

ВІЙСЬКОВІ Й ГРОМАДА СПІТКНУЛИСЯ ОБ ПАРКАН

ТИЛОВІ МАНЕВРИ ОПЕРАЦІЇ "ЗЕМЛЯ" – Доки ми ходили під кулями на сході, поза нашими спинами судилися за землі навчального полігону, – розповіли «ПОДОЛЯНИНУ» обурені військовослужбовці 11 понтонно-мостового батальйону. – Лист про рішення суду, який наді­йшов 16 вересня, ошелешив. Тепер у нас відшматовують добрячих десять з гаком гектарів землі, де розташовані містечка вибухової справи, маскування, фортифікації та вертолітний майданчик.

Як пояснив заступник командира батальйону Богдан БЕРКУТА, за Міноборони закріп­лені будівлі та земельна ділянка площею понад 256 гектарів. Від 1978 р., на підставі Державного акту, вони перебувають у постійному користуванні Кам’янець-Поділь­сь­кого гарнізону, але на балансі Чернівецької квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ). Частина земель розташована на території с.Жовтневе. Їх і вирішила через суд повернути Слобідсько-Кульчієвецька сільрада. Слуги Феміди позов задовольнили і своїм рішенням зобов’язали знести огорожу військового містечка та повернути селу 10,5 га землі.

Однак такий крок, на думку військових, призведе до знищення унікальної вітчизняної школи воїнів-інженерів. Тут буде неможливо готувати понтонерів, саперів, вибуховиків, водолазів, механіків. За навчальний полігон військові готові стояти до кінця. І вже підготували звернення до Президента, Ген­прокурора та голови Вищого господарського суду, яке підтримали військові ветерани та афганці.

Натомість у сільській раді заявляють, що саме військові самовільно захопили в них землі, обгородивши їх дротом. Стосовно своїх 10,5 гектара вони неодноразово зверталися до КЕЧ, а рік тому пішли до суду. Експертизи, призначені слугами закону, встановили, що ця земельна ділянка не належала військовому містечку №89.

– Суди розпочалися ще 2013 року. Згідно з державним актом, ці десять з половиною гектара до земель КЕЧ не відносяться, – пояснює  Слобідсько-Кульчієвецький сільський голова Руслан НЕСТЕРОВ. – Ця ділянка врізається в село, вона забудована з трьох боків приватними будинками і не може використовуватися як землі Міноборони. Крім того, люди скаржаться, що під час знешкодження вибухівок у будинках вилітають вікна. У Генплані села, складеному на найближчі п’ятдесят років, на цих землях передбачено будівництво стадіону та приватних будинків.

Частину звільнених від паркану військових земель сільрада обіцяє передати учасникам АТО. Кажуть, що готові приймати за­яви від бійців із пропискою не лише району, але й міста. 

ВТІШИЛИ ДВАДЦЯТЬОХ, ОБРАЗИЛИСЬ СОТНІ

А в місті земельне питання для військових також не останнє.

Ще влітку кам’янецьких військових, які виконують бойові завдання в зоні АТО, втішили новиною: учасникам конфлікту на сході України місто виділятиме земельні ділянки. Надихнувшись ініціативою екс-голови Держземагентства віддати бійцям землі сільськогосподарського користування, наша міська рада вирішила піти ще далі й пообіцяла своїм захисникам ділянки під забудову в межах міста. Два масиви в резерві комунальної власності земельна комісія міськради відшукала, ділянки розмежували, втім з-поміж більше як п’яти сотень військово­службовців власний шмат землі отримали лише двадцятеро. Як пояснив нам начальник відділу Держземагентства в Кам’янці-Подільському Віктор КРАВЧУК, саме вони першими занесли в дозвільний центр заяви і всі необхідні документи. Але те, чим ця «двадцятка» краща, решті кам’янчан-учас­ни­ків АТО зрозуміти важко.

– Нам кинули кістку і одразу ж її забрали, – обурюється Валентина, мати десантника, який за п’ять місяців пройшов усі гарячі точки сходу України. – Бо якщо й давати землі – то всім, або ж нікому. Щойно у пресі з’явилась інформація про виділення ділянок, я одразу ж прийшла із заявою, але її в мене вже не прийняли. Сказали, що все роздано.     

– Міська рада в жодному разі не проводила вибору учасників АТО, – коментує Віктор Іванович. – Після розміщення інформації про те, що влада відшукала 20 земельних ділянок для учасників АТО в районі селища цементного заводу, перша заява надійшла 21 липня, друга – 23. А за один день, 29 липня, ми прийняли одразу 18 заяв від військовослужбовців із Центру розмінування. Причому до кожної додано довідку із військової частини зони АТО. Рішенням сесії всім заявникам надали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 7, 8 і 9 сотих.

Чиновник наголосив, що, роздавши всього 20 ділянок, Кам’янець вийшов у лідери на Хмельниччині. Адже, за станом на кінець вересня, область розкошелилась тільки на сотню клаптиків землі для учасників АТО.

Але з прикрістю у міському відділі Держземагентства констатують, що земельні ресурси в місті вичерпані. Наразі міська влада повторно звертається до Міноборони з проханням передати Кам’янцю територію військової частини А-3136 (колишнього понтонного полку), яка може забезпечити землею близько 300 захисників. Розподіляти ці ділянки в міськраді обіцяють спільно з активістами ГО «Кам’янець-Подільське об’єд­нання учасників АТО». Але поки місто шукає вільні землі, родичі військових і бійці, котрі повернулися з АТО, продовжують оббивати пороги.

– Ми не можемо брати заяв, поки немає конкретних ділянок, бо черги на землю, згідно із законодавством, не існує, – пояснює Віктор Кравчук. – Міська влада в жодному разі не хоче зробити гірше. Все, що в нас було, ми передали військовим. Усвідомлюємо, що цього замало, але просимо зрозуміти: виділити більше ділянок місто поки що не в змозі.