Субота, 02 Липня 2022 р.
17 Лютого 2017

СИМВОЛ ГЕРОЇВ

20 лютого виповниться річниця трагічних подій на Майдані. Того дня відійшла у Вічність наша Небесна сотня. Герої України поклали життя за наше світле майбутнє, заступивши шлях до диктатури злодію Януковичу. Відтоді сотня переросла в тисячі загиблих воїнів.

Революція, війна, яку справедливо можна назвати Вітчизняною, зрада людей, які жили з нами в одній державі… Чому це сталося?

Невже через м’який характер і гостинність українського народу? Так. Наші природні беззлобність і всепрощення призвели до втрати пильності та відчуття межі. Серед нас зів’яв патріотизм, що гуртує народ у міцний кулак. Ми, як розчепірені пальці, багатовекторні, слабкі, яких легко зламати. І коли настав час, нам – пальцям – дуже нелегко було стиснутися в кулак. Цьому, в першу чергу, сприяла і беззубість державної політики на ниві інформаційного впливу. «Пропаганда та агітація» звучать нині по-радянському, та, як з’ясувалося, це могутня зброя.

Підступний агресор 20 років зомбував мізки українців через ЗМІ, фільмами, пісеньками, книжечками, триколорами, що підносять усе російське і ганьблять українське. А Україна поблажливо усміхалася, бо чому ж на доброго сусіда гніватись? Аби війни не було! І от маємо – чого й не чекали.

Чи бачите ви десь українську символіку, крім як на грошах? Ні. За часів радянської імперії величезне значення приділялося пропаганді. Професійні агітатори, наочна агітація, ЗМІ – саме вони формували спільний менталітет у «народних масах». І тривалий час це працювало. Багато людей похилого віку й досі живуть радянським минулим. Зверніть увагу, як відзначаються державні дати у США, Франції, Німеччині, Великобританії. Там ці дні святкові не з примусу влади, там це – прояв здорового патріотизму, коли кожен відчуває, що він серед однодумців, у власній родині, у Його країні. Тому вкрай необхідно, аби кожен із нас думав про Україну, як про самого себе. Тоді ми побачимо розмаїття прапорів на наших будинках та іншу українську символіку.

Однією з ознак радянського минулого була і є стела на перетині вулиць Князів Коріатовичів та Огієнка. Серп і молот (смерть і голод) були демонтовані під час Революції Гідності.

У Києві під новий 2014 рік було прикрашено новорічну ялинку на Майдані Тризубом, що мав надихати борців на перемогу. Київська художниця Ольга Гаврилова розробила стилізований Тризуб, який навіки залишиться саме Майданівським Тризубом. Отож, вважаю, що не завадить згадану стелу перетворити на стелу вшанування Героїв України, закріпивши на ній стилізований Майданівський Тризуб. Споглядаючи його, люди розумітимуть: українці – це велика нація, що вони шанують і захищають українське, що з ними потрібно рахуватися.

Із часом ми перестанемо бути «тутешніми» на сірій території, яку кожен агресор бажає загарбати. Вважаю, що Майданівський Тризуб буде першим кроком на цьому шляху, надійним оберегом усього українства.

Слава Україні!

Руслан МАЩЕНКО, кам’янчанин.