ВІДГОМІН СВЯТА

9 Травня кам’янчани відзначили тихим і спокійним урочистим мітингом у сквері Танкістів, присвяченим 72-й річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Хоч людей було негусто, але майже кожен із букетом. Подякували ветеранам, які боронили українську землю сім десятиліть тому від загарбників, та учасникам АТО, котрі сьогодні відстоюють мир у нашій державі, міський голова Михайло Сімашкевич і помічник народного депутата Володимира Мельниченка – Тетяна Мельниченко.

Від імені родин загиблих учасників антитерористичної операції мала слово дружина Миколи Флер-ка – Наталія Якубовська. На заході були присутні ветерани Другої світової війни, учасники бойових дій у зоні АТО, представники влади, правоохоронці, військові, працівники освіти та громада міста.

Слово дали й Івану Задворному – 94-річному ветерану. Заховавшись від дощу під парасолі, натовп слухав воєнні спогади Івана Федоровича, проте декому промова чоловіка здалася надто довгою. Та, незважаючи на те, що вимикали мікрофон і аплодували завчасно до завершення промови, ветеран привітав кам’янчан зі святом, а вони у відповідь вручили йому букети та щирі побажання. Творчі номери присутнім на мітингу подарували юні таланти Кам’янця. Завершився захід покладанням квітів.

РАЙОН ПАМ’ЯТАЄ

Напередодні свята, 5 травня, за участі районної громади відбувся мітинг і в с.Довжок, біля меморіального комплексу загиблим воїнам. У заході взяли участь голова районної ради Борис Бец, голова райдержадміністрації Василь Сукач, депутати райради, голови сільських рад, представники громадських організацій, учні та вихованці освітніх закладів с.Довжок, місцева громада і жителі району. Перед мітингом-реквіємом було проведено панахиду за загиблими не лише під час Другої світової війни, але й за тими, хто поліг, захищаючи цілісність і незалежність нашої держави сьогодні.

ВЕТЕРАНИ НЕ СИДЯТЬ В ІНТЕРНЕТІ!

Не залишилась осторонь від свята й студентська молодь. Соціальні мережі вкрилися вітаннями й словами вдячності воїнам Другої світової. Але ж ніхто не думає про те, що ветерани в соцмережах не сидять. Аби висловити свій протест мережевому спілкуванню, кам’янецькі студенти, зібравшись вузьким колом у сквері Танкістів, ділилися спогадами про своїх прадідів і прабабусь, пили каву й пишалися рідними. Із трепетом і вдячністю про свого прадіда розповів студент К-ПНУ ім.Івана Огієнка Дмитро Голуб.

– Він був і залишається героєм. Мій прадід Михайло Литвиненко народився в нашому районі, у Княжполі. Війна застала його 20-річного, коли проходив службу в місті Брест, звідки дійшов до Смоленська і де був двічі поранений. За оборону отримав медаль «За бойові заслуги». Залікувавши рани, знову повернувся на фронт у складі 62-ї армії маршала Василя Чуйкова. Брав активну участь у героїчній обороні Сталінграда, де за звільнення «Площі полеглих борців» нагороджений орденом Червоної зірки і медаллю «За оборону Сталінграда», – зі сльозами на очах розповідає правнук ветерана. – Дідусь брав участь в обороні Мамаєвого кургана, а ще у складі 4-го Українського фронту визволяв територію України, Румунії, Угорщини. За звільнення Будапешта отримав орден Вітчизняної війни і медаль «За відвагу». А після перемоги продовжував служити у Кам’янці-Подільському, де одружився, виростив двох синів, а потім переїхав до Княжполя, де прожив до 66 років.

День Перемоги в Україні завжди був і залишається зворушливим та світлим днем, коли ми згадуємо подвиги солдатів, шануємо пам’ять героїв, які віддали свої життя за мир і наше майбутнє. Ця війна залишила слід майже в кожній родині.

Ольга БАНАХ.