КАМ’ЯНЕЦЬКИЙ «ЧОРНОБИЛЬ»?

Сьогодні дуже модними стали тури до чорнобильської зони відчуження. Щоправда, кам’янчани, які полюбляють такий екстрим, можуть зекономити, бо в нас є селище цукрозаводу, де можна помилуватися природою, до якої не торкалася рука людини, а ще більші екстремали можуть піти на місцевий… дитячий майданчик. Точніша дислокація – двір чотирьох корпусів гуртожитку на вулиці Праці.

Побувавши тут, склалося враження, що потрапили до Чорнобиля: майданчик для баскетболу не фарбований, напевно, ще з того ж таки 1986 року, на поржавілих «тренажерах» займатися страшно, а бур’яни такі, що змії точно кубла можуть вити. Йдемо місцем для дитячого відпочинку й дозвілля трохи далі і, о, диво, бачимо сучасну гірку і гойдалку, але трава й біля цих сучасних благ коси давно не бачила. Про те, що це не зона відчуження, робимо висновок лише з того, що біля гойдалок бігають дітки.

Помітивши журналіста, їхні батьки одразу ж долучаються до розмови.

– У пісочницях піску немає взагалі. Із землі стирчать повно штирів. Скільки дітей уже перечіпалися через них, а сусідський малий навіть розбив голову, – скаржиться мати русявого карапуза. – Що там про штирі говорити, якщо траву навіть не косять. Он, за майданчиком горбок, що заріс бур’янами, одразу за ним яма, нещодавно туди упав хлопчина, пошкодив ногу. Дорога до майданчика теж бажає кращого. Коли машини їдуть, то щебінь летить у різні боки. Куди вже не зверталися, щоб полагодити її і встановити лежачого поліцейського, а навіть відписок не дочекалися.

Діток тут бавиться дуже багато, сходяться з усіх чотирьох гуртожитків, із сусідніх будинків знизу, з Цибулівки. Сісти всім немає де.

Ми вже не скаржимося, що мало гойдалок для такої кількості дітей, одна взагалі неправильно встановлена, бо малюки часто падають із неї, інша поламана, не вимагаємо бозна-чого, хочемо елементарного: викосити траву і пофарбувати гойдалки.

На цукрозавод нас викликала місцева активістка, щоправда, на інший об’єкт – дитячий майданчик, котрий неподалік від дитячого садочка.

– У некошеній траві скоро вовки заведуться, в чагарниках ховаються дитячі лавочки і клумби, в яких мали б рости квіти… А 2015 року так помпезно відкривали офіційне місце для відпочинку малят, були кульки, чиновники, які обіцяли гідний благоустрій, – із такими словами завітала до редакції обурена мешканка селища.

Аби перевірити інформацію, ми 19 липня поїхали на інспекцію. Щоправда, траву на майданчику до нашого приїзду вже викосили, квіти, звісно, не цвітуть, але картина не критична: діткам є на чому покататися, де побігати, навіть свіжий пісок у пісочниці досипаний. Це зовсім не рівня ситуації, що склалася на вул.Праці.

Отже, можуть тут господарювати, чому ж рука «господаря» не дійшла до вулиці Праці?

Як пояснив нам заступник директора КП «Житловик», яке надає послуги з благоустрою у селищі цукрозаводу, Анатолій БАСТАЛОВСЬКИЙ, проблема з кадрами дається взнаки, важко знайти і добросовісного двірника, і косаря. Але пообіцяв, що скаргу візьмуть на контроль і за тиждень наведуть лад:

– Уже 20 липня ми почали фарбувати гойдалки, а в понеділок візьмемося за траву. Щодо піску, то завозимо його в пісочниці двічі на рік. Засипали і до Дня захисту дітей, але мешканці розібрали.