ЯК НАШІ ДО ПРЕЗИДЕНТА З’ЇЗДИЛИ

12 листопада в Києві відбулося засідання Ради регіонального розвитку під патронатом Президента України Петра ПОРОШЕНКА. У заході взяли участь і представники Кам’янеччини. Зокрема, Кам’янець-Подільський міський голова Михайло СІМАШКЕВИЧ, очільник РДА Василь СУКАЧ, голови об’єднаних тергромад району Михайло ЖЕЛІЗНИК (Колибаївська ОТГ), Анатолій ТИМЧУК (Староушицька), Юрій БЕЗРОДНИЙ (Китайгородська), Руслан НЕСТЕРОВ (Слобідсько-Кульчієвецька), Гуменецьку ОТГ представляла секретар сільської ради Ліна СЛОБОДЯН.

Учасники засідання розглянули успішні проекти в регіонах, обговорили план дій на майбутнє і консолідацію зусиль різних рівнів для розвитку країни і міст загалом.

Президент під час виступу наголосив, що за чотири роки власні доходи місцевих бюджетів зросли із 69 млрд.грн. до 231 млрд.грн. А от чи відчули на собі такі райдужні цифри мешканці громад – запитання риторичне.

За інформацією учасників ради, особливу увагу керівництво країни звертало на ремонт доріг, забезпечення якісними медичними послугами як великих міст, так і маленьких сіл.

– Чимало з того, що обговорюється, вже потрохи втілюється в життя, – розповідає Юрій Безродний. – Для нашої громади на часі – створення сучасної амбулаторії в селі Вихватнівці. І хоча держава на 90 відсотків фінансує цю благородну справу, все ж навіть ті наші десять відсотків для громади – значні витрати. Але ми свідомо погодилися на них, адже здоров’я мешканців важливіше.

Із промови гаранта стало зрозуміло, що Юрію Васильовичу і його колегам таки є на що сподіватися і в майбутньому. Адже Президент пообіцяв:

– Сільські амбулаторії не єдиний внесок держави в розвиток сільських територій. Я ініціюю виділення наступного року трьох мільярдів гривень на підключення сільських шкіл до Інтернету, на модернізацію опорних шкіл, на придбання шкільних автобусів. Бо якщо ми тягнемо Інтернет для телемедицини в сільській місцевості, то очевидно, що і сільрада, і школа точно повинні мати високошвидкісну мережу. Так само наполягаю на збільшенні субвенції на інклюзивну освіту до одного мільярда гривень. Бо взагалі вирішувати проблеми інклюзивної освіти почали лише в останні 3-4 роки. До цього діти, які є рівними членами суспільства, були кинуті напризволяще. І сьогодні влада нарешті опікується проб­лемами безбар’єрності, особливостями освіти. Безумовно, ми маємо забезпечити продовження такого курсу, і ця сума, в порівнянні з поточним роком, майже подвоїться.