ЗАЛІЗНІ ТРИ РОКИ ЗА ЖЕЛІЗНИКА

Уже стало доброю традицією, щойно розвесниться, ревізорити діяльність голови Кам’янець-Подільської РДА Михайла ЖЕЛІЗНИКА. Третій рік поспіль цей чоловік тримає руку на стерні й визначає подальший курс доволі масивного судна із назвою «Кам’янець-Подільський район». Про успіхи та підводне каміння, з якими доводиться зіштовхуватися, борознуючи сільськогосподарське море, 29 квітня місцевим журналістам розповів Михайло Дмитрович, звітуючи про свою роботу впродовж трьох років на посаді голови районної державної адміністрації.

УСПІХ НЕ ПАХНЕ

– Ні для кого не секрет, що найбільшим нашим досягненням за останні роки є збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, – каже очільник району. – На 11 тис.га ми розширили орні землі. Результат не забарився – лише за минулий рік вал зерна склав 164 тис.т. Нагадаю: коли ми прийшли до влади, ця цифра коливалася в межах близько 70 тис.т.

А от із тваринництвом у нас, як кажуть, усе «стабільно» – не примножили, але й не применшили, тому засмучуватися немає причин. Навпаки, можна навіть порадіти, адже перспективи збільшення поголів’я ВРХ у районі, за словами Михайла Дмитровича, цілком реальні.

– Сьогодні вже закуплено новий сучасний молокопровід в одне із господарств району «Калининський ключ». Наразі його монтують, та думаю, вже за місяць ми матимемо можливість побувати на одній із найсучасніших ферм нашого району. Тому майбутнє в цій галузі, як на мене, світле.

Позитивні цифри статистики щодо розвитку тваринництва в нашому краї на своїй спині вперто несе ПАТ «Авіс». Наразі птахофабрика перебуває в стані розквіту – 6 млн. 700 тис. курок за останній рік видали на-гора майже мільярд яєць. Та от від того розквіту несе не лише успіхом. Про шкідливі еконаслідки роботи цього «крилатого гіганта» говорять повсюдно, та поки що солідні надходження до місцевого бюджету і слава найбільшої птахофабрики в Європі переважають над безпідставними, на думку голови РДА, балачками про екологічну катастрофу, що нависла над Кам’янеччиною.

Промисловість тягне такий же велетень CRH – ПАТ «Подільський цемент». Щоправда, ані на його роботу, ані на її наслідки поки що ніхто не нарікає. Завод працює з потужністю майже 3 млн.т цементу на рік, але при цьому, як каже Михайло Дмитрович, довкіллю не шкодить.

А В БЮДЖЕТІ – ПОВНИЙ ШТИЛЬ

Якщо ж заглянути до бюджетної галузі району, то тут – повний штиль, усе спокійно та злагоджено.

– Коли я очолив цю посаду, то заборгованість з виконання першого кошика становила близько 600 тисяч гривень, борг із зарплати – майже мільйон гривень. Та нам вдалося вперше за часи незалежності виконати бюджети до чітко вказаної звітної дати, а також погасити всі борги, – зізнається Михайло Дмитрович. – А відповідно, коли з грішми все гаразд, можна подумати й про те, куди їх спрямувати. Хочу із гордістю заявити, що в селах Кам’янка, Жовтневе, Гораївка, селищі Сахкамінь ми побудували при школах харчоблоки. Сьогодні вирішено проблемні питання з опаленням шкіл у Старій Ушиці та Кадиївцях. До того ж вперше застосували метод виділення коштів для повної, а не часткової заміни вікон у навчальних закладах. Розпочали цей експеримент із Довжоцького НВК і дитсадка. Економічний зиск на енергозбереженні після цього був справді помітним.

Вперше за років 20 у нас були передбачені кошти для придбання шкільного приладдя: комп’ютерів (552 тис.грн.), дощок, парт (200 тис.грн.) тощо. Зроблено капітальні ремонти будинків культури в Гуменцях, Смотричі, Кудринцях, Панівцях, Колибаївці. На стадії завершення перебуває будівництво класу хореографії (на місці колишнього літнього театру біля «Розмаю»). Думаю, що до першого червня ми зможемо вас туди запросити. Словом, на місці не стоїмо.

РОБОТА НАД ПРОБЛЕМАМИ І СОБОЮ

Торік голову РДА хвилювало дві проблеми: Нігинський кар’єр і дороги. Та, на жаль, і досі їхнє вирішення «висить у повітрі».

– Єдине, чого нам поки що вдалося домогтися, – погашення боргу із заробітної плати та сплати податків за землю, – каже голова РДА. – Але цього недостатньо, тому ми контролюватимемо ситуацію й надалі. Що ж до доріг, то сьогодні їх фактично немає, що й казати.

Зазначити можу лише те, що було зроблено за Желізника: побудовано два мости в с.Чабанівка і с.Думанів, фактично закінчено капітальний ремонт вулиці Шкільної в с.Довжок, вирішено вічну проблему сполучення сіл Супрунківці та Княжпіль. Щороку виділяються кошти на ремонт комунальних доріг. За останні три роки на це було витрачено близько 10 мільйонів гривень. Однак працювати ще є над чим. А тут ще й погодні умови «допомагають».

На час мого головування припали й страшні повені та небачені снігопади. Хоча не скажу, що з цього не можна винести корисних уроків. Так, після цьогорічної зими я остаточно переконався, що нам потрібно подбати про придбання сучасної снігоочисної техніки. Сьогодні ми роздумуємо над покупкою однієї снігоочисної роторної машини. Наразі проводиться її технічне вивчення. Якщо нас усе влаштує, то автопарк поповниться ще однією одиницею, і зиму ми чекатимемо у всеозброєнні.

Наполегливо працює Михайло Дмитрович не лише над болючими питаннями, а й над собою.

– Характер у мене зовсім не простий. І якщо порівняти, яким я при-йшов на цю посаду, і яким є нині, то різницю можна помітити. Навчився бути стриманішим і толерантнішим. Уже майже не вживаю «міцних слівець» на нарадах, – сміється Михайло Дмитрович. – Страшенно не терплю хамовитості й зневажливого ставлення до навколишніх. Думаю, якщо ти – держслужбовець, то потрібно пам’ятати, що обраний ти на цю службу народом, відповідно йому й маєш служити. Бо, як мені казав колега ще із управління праці, якщо не вмієш працювати з людьми – іди працювати в кар’єр з камінцями.