ЗОЛОТИЙ «БУМЕР» НА КУРЯЧОМУ ПОСЛІДІ

Кам’янецькі хлібороби встановлюють власні рекорди. Близько ста центнерів з гектара озимої пшениці першого сорту цьогоріч збирає агропідприємство ТОВ ВКФ «Агро-Еко ХХІ», тоді як середня урожайність по району складає 43 ц/га. Такого урожаю Кам’янеччина не мала ніколи. Побачити на власні очі щедрі кам’янецькі ниви та поцікавитися, в чому ж секрет нечуваного успіху, 22 серпня вирішили голова Кам’янець-Подільської райдержадміністрації Михайло ЖЕЛІЗНИК, начальник управління АПР Ігор ГАЙ і місцева преса.

Густючим від золотого колос­ся полем походжає агроном за покликанням і виконавчий директор з рослинництва в «Агро­Еко ХХІ» за посадою  Олександр ВОЛЬСЬКИЙ. Саме цей чоловік доклав максимум зусиль, аби родюча земля віддячила рекордним урожаєм.

­ Ви ж подивіться, колосок уже стиглий, а флаговий лист ще зелений, ­ не приховує гордості Олександр Йосипович. ­ Це прекрасний показник. Якщо взяти якість зерна, то маємо 14,1% білка та 31,4% клітковини, а це вже перший сорт. Хоча ніхто й не думав, що м’яка, а не яра пшениця може бути першого сорту.

Хлобороб із 45­річним стажем запевняє, що колосальну віддачу вони отримали завдяки добротному насінню із гучною назвою «Бумер», сучасним технологіям обробітку землі, потужній новій техніці та (хто б міг подумати) курячому посліду.

­ Те, за що нас найбільше критикували, й принесло нам такі результати. Ми внесли по 10­11 т пташиного посліду на гектар землі. Так, умови складування відходів були порушені, й ми обо­в’яз­ково це виправимо, але ж про яку шкоду для землі йшла мова, коли маємо такий урожай? Догляд за цим полем не дешевий. Ми ризикували, вкладали чимало грошей (близько 7 тис.грн. на гектар) і на підживлення, і на якісне насіння, і на сучасну техніку, але коли ти сідаєш у комбайн, проїжджаєш 65 соток і вже маєш повний бункер зерна, то розумієш, що воно того варте.

Тішать такі досягнення й Михайла Желізника.

­ Кам’янець­Подільський район за всю історію свого існування такого не бачив, тому пишатися справді є чим. Але я не можу зрозуміти одного: чому в нас на сьогодні ще є такі підприємці, котрі збирають по 20 ц з гектара? ­ дивується Михайло Дмитрович. ­ Як на мене, їх варто посадити в автобус, вивезти на це поле і показати, як потрібно працювати. Якщо ж так не виходить, то будьте добрі, збирайте клунки і поступайтеся місцем тим, хто з цим може впоратися краще. Такі закони ринку.

А поки комбайнери жнуть рекорди, влада намагається тримати руку на пульсі виплати їм гідної зарплати. Сьогодні за свою роботу вони отримують близько 4 тис.грн., та обіцяють, що ця цифра може збільшитися до 6­7 тис.грн. Та от коли фіксуватимемо цей новий рекорд, поки що не уточнили.