ТАБЛИЧКА ДІЛЕННЯ РАЙОНУ: УРОК ПЕРШИЙ (дуже робочий варіант)

Не по-дитячому реформило останнім часом медиків, реформило й освітян, тепер черга дійшла до держслужбовців. У повітрі зависла чергова недореалізована, але конче необхідна реформа – адміністративна. Про те, що система державного управління, яка існує в Україні, є неефективною та суперечливою, за останні років десять наговорилися досхочу. Пора б уже взятися й за діло – зробити її більш прозорою, ближчою до потреб народу та й зрештою дієвою. Але ж якби ще хтось підказав як.

Наразі подейкують, що в країні замість 24 областей можуть з’явитися 8 територіально-адміністративних утворень – Автономна Республіка Крим і кілька регіонів: Донецький, Карпатський, Київський, Подільський, Поліський, Причорноморський і Слобожанський. Такий розподіл мав би допомогти консолідувати фінансові ресурси, скоротити бюрократичний апарат і межі корупції. Але лише згадка про кардинальність таких підходів може викликати бурю невдоволень, бо ж ці зміни торкнуться не лише пересічних громадян, але й керівників обласних і місцевих структур, котрі ризикують залишитися без владних крісел.

Тому на початку березня Президент ініціював широку інформаційно-роз’яснювальну роботу щодо переваг реформ. До кожнісінького села можновладці на місцях мають донести, що все це робиться заради однієї мети – покращення життя українського народу. Якщо хтось цього не зрозуміє, повторити ще раз, переконати і тільки тоді переходити до кардинальних дій. Докотилися обговорення і до нас. Минулого тижня під час круглого столу своє бачення концепції адмінреформи висловлювали місцеві слуги народу. Запитати, яким боком обернеться оте «покращення» до Кам’янець-Подільського району, ми вирішили у голови райради Івана РОМАНЧУКА.

ДІЯТИМЕМО ПОТІМ, А ПОКИ ЩО ПОБАЛАКАЄМО ПРО ПОКРАЩЕННЯ

– Це питання порушується вже давно, але не робиться конкретних дій, бо немає чіткого законодавства, – каже Іван Михайлович. – Візьмемо хоча б закон про місцеве самоврядування. Після його прийняття було внесено близько двох сотень поправок, що свідчить про недосконалість документа. От у табличку множення хтось колись вносив якісь поправки? Ні, адже там, з якого боку не зайди, виходить одне: два на два – чотири. А в нас дійшло до того, що два закони («Про місцеве самоврядування» і «Про державні адміністрації»), якими користується представницька та виконавча влада у низах, почали заважати один одному, і з цим потрібно щось робити.

Є й багато інших нюансів, що підштовхують до змін. Не будемо далеко ходити: в нашому районі 43 сільські ради, і тільки три з них не дотаційні – Гуменецька, Кам’янська та Слобідсько-Кульчієвецька. Ще близько дванадцятьом можна умовно надати цей же статус. Але ж є ще одна категорія – сільради, які нічого не мають, нічого не виробляють, нічого не продають. Це, як правило, віддалені від міста села, на території яких люди не забезпечені роботою, а доїжджати до райцентру не всі мають змогу. Такі сільські ради потихеньку деградують. І, згідно з реформою, їх не повинно бути взагалі. Вирішення пропонують одне – укрупнення. Бідний об’єднається з багатшим, дальній – з ближнім. Принцип злиття дуже простий: маєш гроші – утримуй себе,

не маєш – шукай того, хто має, і об’єднуйся.

Словом, пора висмикувати з корінням рожеві соціалістичні ілюзії про те, що держава за вас подумає, заплатить, підкине, і звикати до нової реальності: розраховувати можна тільки на себе, місце під сонцем вибивають сильніші.

До таких нововведень, зі слів голови райради, призвело й різке зниження кількості населення. За останні тридцять років район збіднів на 50 тис. людей. Погодьтеся, досить солідна цифра. Натомість сільських рад не поменшало, а навіть навпаки – побільшало. Відповідно й бюджетників, яким потрібно платити зарплату, примножилося. А от укрупнять сільські ради – канцелярських працівників поменшає, і грошенят на розвиток українського села нібито й побільшає.

ЩОБ І СЕЛЯНАМ ДОГОДИТИ…

Нібито в ідеалі все має виглядати так. Одна сільська рада об’єднує навколо себе 5-8 тис. населення і 3,5-4 тис. га землі в обробітку. На цій території має бути одна-дві середні школи, музична школа, Будинок культури, відділення міліції, паспортний стіл, амбулаторія загальної практики сімейної медицини та інша необхідна інфраструктура, що дозволяє жителю Параївки жити не гірше за кам’янчанина, а то й киянина.

Так, у результаті із 43 сільських рад у районі з’являться 15-17 міні-райцентрів. Одним із них може стати самодостатня Гуменецька сільрада. Уже сьогодні там є прекрасний Будинок культури на 650 місць, будується дитсадок на 120 дітей, школа відповідає всім сучасним вимогам. Залишилося відкрити амбулаторію, додати «шерифа» і паспортиста – і чим вам не столиця? На весь цей достаток уже є шість сіл із загальною кількістю населення 7 тис., але потрібно додати ще Великозаліснянську та Абрикосівську сільради – і реформа готова, всі живуть щасливо і безбідно.

Але глянемо на все це без «нібито». Чи реально одній сільській раді із трьома-чотирма працівниками охопити 11 сіл? І чи зручно буде 75-літньому дідусеві по одну довідку чи прохання до сільського голови чимчикувати ледь не 10 км від Киселівки до Гуменців? Цього в законі не прописано.

…І ВЛАДУ НЕ ОБДІЛИТИ

А от що мінятиметься у владній верхівці району, зазначено. Адмінреформа не пробачає дублювання функцій, тому настав час розібратися із двовладдям у нашому краї. Не подумайте раптом, що видалять чи об’єднають райраду і райдержадміністрацію. Просто між ними чіткіше поділять обов’язки та повноваження.

– У нас є представницькі органи, які прикомандировані до виконавчої влади, – це міліція, прокуратура, суд, казначейство, держкомземагентство тощо. Але вони підпорядковані адміністрації лише територіально, – каже Іван Михайлович. – А от у своїй діяльності контролюються з області чи Києва. Тобто голова РДА жодного прямого впливу на них не має. Але новий закон усе міняє. Тепер усі ці структури контролюватиме влада на місцях в особі голови райдержадміністрації. Що ж до співпраці з нами, то РДА тепер бере на себе функцію спостереження за радою. Слідкуватиме, аби ми не спотикалися в дотриманні правопорядку, правильно використовували Держбюджет тощо, і доноситиме цю інформацію до верхів. Але втручатися в нашу роботу вони як не мали права, так і не матимуть, оскільки ми є представницьким органом. Тут нічого нового немає, так працює увесь білий світ, а як це приживеться у нас – побачимо.

Робити якісь прогнози чи висновки з приводу таких змін поки що, мабуть, зарано, бо ж тут, як кажуть, бабка надвоє ворожила. Якихось чітких вказівок чи розпоряджень немає і, швидше за все, у найближчі роки два не буде. Поки що маємо лише чергову кістку для обсмоктування та усвідомлення того, що змінювати щось таки потрібно. А в який бік та з якими наслідками – покаже час, активність влади на місцях і премудрість наших законотворців.