КОПНЕШ – ДОХЛЯТИНУ ЗНАЙДЕШ

Очевидно, «табу» на стихійні скотозвалища у лісосмугах – не перешкода для декотрих місцевих «ковбасних» підприємців. Копати могили для виробничих відходів вони дозволяють собі там, де заманеться. Причому, самовільно, систематично та безперешкодно. Після того, як мешканці забили на сполох через звалища трупів худоби неподалік від с.Нагоряни, до редакції зателефонували з приводу такої ями на території Гуменецької сільської ради.

– Один із тутешніх ковбасних цехів викидає відходи неподалік від лісопосадки, що за гаражами цемзаводу. У вириті ями з бойні вивозять і кістки, і нутрощі, – скаржиться чоловік, який працює на одному із місцевих підприємств. – Часом ми змушені дихати жахливим смородом, а наші собаки потруїлися хімією, якою поливають відходи. Чому ми повинні все це терпіти?!.

А терпіти, вибачте, смердючу «економію» декотрих підприємців ми справді не зобов’язані! До того ж бізнесмени чітко знають, де повинні дівати кістлявий непотріб. Як повідомили нам в управлінні державної ветеринарної медицини району, кожне м’ясопереробне підприємство, що працює на Кам’янеччині, має укладену угоду зі спеціалізованим утильзаводом у Хмельницькому (Хмельницький державний завод з виробництва м’ясо-кісткового борошна), де й приймають відходи. За домовлену плату, звичайно.

– Щомісяця підприємці подають нам відповідні документи про вивезення рештків, у тому числі й ті, котрі працюють на території Гуменецької сільради, – каже начальник управління Олександр РЕШЕТНИК. – Якщо хтось викидає непотріб у межах міста чи району – робить це підпільно. Люди, котрі бачать таке свавілля, можуть повідомляти правоохоронним органам або до сільради, щоб зловити порушника на гарячому. А взагалі в районі є декілька незаконсервованих скотомогильників, проте туди ніхто нічого не вивозить. Двічі на рік їх перевіряють і, в разі виявлення порушень, накладають адміністративне стягнення на сільського голову.

Та якщо у підприємців на паперах «все грає», то в реальності, бачимо, це не зовсім так. І чомусь бентежить ця ситуація лише тих, в кого вона під самісіньким носом, як-от у людей, котрі змушені працювати поруч із дохлятиною. В Гуменецькій сільській раді ж про скотомогильник, кажуть, ні сном ні духом, хоча пообіцяли, що свавілля тамтешнього «ковбасника» припинять. А сам підприємець, почувши шум довкола своїх кісток, швидко зарив усі сліди.