…Я ПРИЙДУ НА СВІТАНКУ У САДОК ІЗ РОСОЮ

Кам’янеччина попрощалася з Героєм Небесної сотні Анатолієм КОРНЄЄВИМ

З Анатолієм Корнєєвим ми зустрілися тижнів зо два тому. Як завжди, а знайомі з ним були із півтора десятка років, він поспішав. Цього разу на кам’янецький Майдан. Кількома словами поділився враженнями від останньої – чи то шостої, чи сьомої, як він зізнався, – поїздки на Майдан столичний, куди возив особисто вирощені моркву, картоплю, буряки, яблука. Це вже пізніше, власне, в день похорону, його товариші повідали, що для майданівських побратимів він навіть зарізав домашню свиню. Анатолій Петрович мені казав, що пишається кам’янецькими хлопцями, яких чимало в Києві, котрі мужньо здобувають право на життя кожного з нас, борються за перемогу свободи, справедливість, краще прийдешнє, в яке він щиро вірить.

Так, саме задля майбутнього України, яку палко любив усім серцем, України, яку хотів бачити в сім’ї європейських країн, без насильства, корупції, диктаторського режиму, в якій права людини охоронялися б силою закону, він поплатився власним життям.

20 лютого, близько 11-ї ранку, в центрі Києва, на вулиці Інститутській, коли наш краянин перебував на київському Майдані з мирною і гуманною місією – привіз черговий вантаж продуктів побратимам, снайпер-нелюд свідомо натиснув на курок і випустив кулю прямісінько в його серце.

…Йому виповнилося лише 53. Він мав амбітні плани щодо розвитку інфраструктури всіх трьох сіл Рудської територіальної громади, очільником якої був, забезпечення сільчан роботою, використання з користю для людей матеріально-технічної бази розформованої військової частини, розташованої на території с.Руда, він показував особистий приклад селянам, як можна на власній присадибній ділянці отримувати високі врожаї овочів і фруктів. Колишній військовий інженер, перекваліфікувавшись на знаного в регіоні землероба-овочівника, завжди ділився плодами своєї праці з малозабезпеченими, друзями, дитячими садочками, школами. Він мріяв дочекатися й отримати радість від онуків, які мали йому та дружині Людмилі подарувати син Віталій і донька Дарія, які тепер житимуть з пам’яттю про те, за що поліг їхній батько.

– Анатолій Петрович лише три роки очолював Рудську сільську раду, але за цей короткий період, саме завдяки його наполегливості, сумлінності, вмінню відстоювати інтереси людей, було газифіковано всі три її населені пункти, відкрито дитячий садок, частково відремонтовано сільські дороги. Та й взагалі він користувався великим авторитетом серед колег, депутатського корпусу району, це був справжній патріот свого краю, України, прекрасний товариш, – відзначив у нашій розмові голова Кам’янець-Подільської районної ради (на той момент) Іван Романчук.

Мені довелося спілкуватися з багатьма людьми, які добре знали Анатолія Корнєєва, і вони такої ж думки про нього.

Проте найбільше теплих і щирих слів було мовлено на адресу Героя Небесної сотні минулої неділі, під час його похорону, на який прибули понад тисяча мешканців Кам’янеччини, представники сусіднього Чемеровецького району, друзі по Майдану. У виголошених прощальних словах під час траурного мітингу і панахиди депутат районної ради Валерій Шкуренков, однокласник убієнного і громадський діяч Славко Полятинчук, товариш по київському Майдану Віктор Міщишин, голова Княжпільської сільської ради Микола Брянгін та інші відзначали віддану любов загиблого до своєї Батьківщини, самопожертву заради зміни життя на краще, ідейні принципи, яких він завжди дотримувався, життєлюбність. Також у кожному виступі засуджувалися криваві події, які сталися в Києві, застосування насильства, що призвело до значних людських втрат, режим, який розпочав війну проти власного народу.

Під вигуки «Герой!», «Слава Герою!», «Герої не вмирають!» Анатолія Корнєєва із сільського Будинку культури пронесли на руках на цвинтар рідного с.Руда, де під залпи салюту, виконання гімну України він знайшов місце останнього спочинку поруч з могилою матері.

…А на порозі вже весна, яку з нетерпінням чекав Анатолій Петрович, знову рясно цвістиме й щедро плодоноситиме виплеканий ним сад, у який він так любив приходити на світанку, аби насолоджуватися його вранішньою росою…

Василь ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ.

За день до цього було поховано ще одного Героя Небесної сотні, односельчанина Анатолія Корнєєва – 37-річного Віталія Васільцова, щоправда, на Київщині, куди він після одруження переїхав жити. 

Днями Верховна Рада України прийняла постанову, що передбачає доручення наступному президентові посмертно присвоїти звання «Герой України» загиблим цивільним учасникам збройних конфліктів під час мирних акцій протесту в Україні з листопада 2013 р. до лютого 2014 р. 

А на фасадах будинків у Кам’янці з’явилися портрети наших земляків, які віддали своє життя за майбутнє України.