ХТО ВИНЕН? І ЩО РОБИТИ?

Проголосували, але не зрозуміли, за що, – якось так виглядає рішення обласних депутатів, яке вони ухвалили 14 червня під час засідання чергової сесії й таким чином забрали старші класи в Орининського інтернату та молодшу школу в «Славутинки» (детальніше див. «Подолянин» від 22 червня ц.р.).

Почувши голос обуреної громади, депутати зібрали підписи для скликання позачергової сесії з бажанням внести зміни до свого рішення. І доки слуги народу збираються, не знаходять собі місця батьки й учні навчальних закладів, яким врізали ступені.

«Славутинці» рішуче налаштовані на судові перипетії. Не здаються і в Оринині. Працівники Орининського інтернату надіслали до ре­дакції «Подолянина» листа, під яким підписалися 70 осіб, де представили свою позицію:

«Колектив Орининської ЗОШ-інтернату І-ІІІ сту­пенів стурбований безладом, який відбувається з приводу подальшого перебування контингенту дітей у школі, – йдеться у повідомленні до редакції. – Нас закривають під прикриттям перейме­нування на гімназію І-ІІ ступенів, вказавши, що направлення до школи буде давати служба у справах дітей Кам’янець-Подільської РДА. А служ­ба буквально травить наших батьків, у багатьох ви­падках безпідставно. Для прикладу, одній матері-одиначці, яка виховує дитину сама та їздить на роботу в місто, сказали, щоб дитину залишала на сусідів. Багато батьків, не маючи роботи в селі, шукають її за межами району, області, України

тощо. І наша школа залишається для них міс­цем, де їхні діти можуть перебувати в теплі та затишку.

Батьки учнів виборюють право своїх дітей навчатися в нашому закладі загальної середньої освіти. Проблема не в тому, що вони малоактивні, а в тому, що не мають впливових людей, не мають модних телефонів, сторінок в Інтернеті, щоб поширити свою проблему на широкий загал. Проте вони написали листи і в облраду, райдерж­адміністрацію, до міністра освіти і народного депутата України Ю.Тимошенко. Чекають хоч якоїсь відповіді та сподіваються, що їх почують.

Доля колективу також під запитанням: не буде учнів у школі – не буде в нас роботи. А це для села велика проблема. У багатьох є діти дошкільного і шкільного віку. Нам також доведеться залишати своїх чад та їхати шукати кошти для виживання.

А найбільше турбує те, що нам ніхто нічого не пояснює. Бо всі наші державні інстанції у відпустці, а ми – у пошуках відповідей на запитання: «Хто винен? І що робити?».