Четвер, 22 Серпня 2019 р.
2 Серпня 2019

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ УКРУПНЮЄ РАЙОНИ

Анна СіраНа Хмельниччині вже давно йдеться про укрупнення районів у рамках децентралізації. За одними пропозиціями, у Хмельницькій області, яка нині налічує 20 районів, має залишитися всього 3. Оптимісти більше схильні до 5. Якщо перед виборами ці розмови трохи затихли, мовляв, невідомо, як президентська команда ставиться до реформи, то днями на своєму офіційному сайті «Зе-команда» заявила, що хоче збільшити райони та ввести інститут префектур, які б стежили за законністю рішень місцевих рад. При такій моделі потужний районний рівень не дуже потрібний, тому йдеться про укрупнення районів, якими буде займатися префект. Нині в Україні 490 районів. Після реформи їх кількість має становити 100.

Щоб краще зрозуміти подальші перспективи Кам’янеччини, ми поспілкувалися з консультантами проєкту ПУЛЬС при Хмельницькому регіональному відділенні Асоціації міст України Анною СІРОЮ та Дмитром ВАСИЛЕНКОМ.
– Анно, що буде зі скороченням районів, адже обговорюються декілька варіантів?
– У нашій області та в Україні загалом є окремі райони, де відбувається своєрідне дублювання повноважень. Наприклад, у Дунаєвецькому всі сільські, селищні та міські ради ввійшли до складу різних ОТГ. Територій, які підпорядковуються районній адміністрації, тобто необ’єднаних сіл, не залишилося. Але райадміністрація та райрада досі існують, витрачаються кошти на їхнє утримання. Така ситуація виглядає малологічною, особливо з урахуванням того, що всі питання місцевого значення тепер вирішуються в ОТГ. Тому другим етапом децентралізації мало б стати переформатування районів, ліквідація районних рад, оскільки представництво інтересів жителів району повністю забезпечують депутати місцевих рад ОТГ.
В області активно обговорюють декілька варіантів того, як могли би бути змінені райони на другому етапі децентралізації.
Перший варіант – утворення 3 райо­нів: Хмельницького (до складу ввійдуть Віньковецький, Волочиський, Городоцький, Деражнянський, Красилівський, Летичівський, Старокостянтинівський, Старосинявський, Теофіпольський, Хмельницький, Ярмолинецький райони), Кам’янець-Подільського (Дунаєвецький, Кам’янець-Подільський, Новоушицький, Чемеровецький) та Шепетівського (Білогірський, Ізяславський, Полонський, Славутський, Шепетівський райони). Цей варіант був викладений у законопроєкті, який, до речі, вже відкликаний наприкінці роботи Верховної Ради восьмого скликання. Це пов’язано з тим, що, по-перше, багато хто вважає: трьох районів недостатньо для ефективного адміністрування територій.
Другий варіант зафіксований у новому законопроєкті «Про зміну меж районів Хмельницької області» та передбачає утворення 5 районів, що об’єднають у собі ОТГ: Хмельницького, Старокостянтинівського, Городоцького, Славутського і Кам’янець-Подільського.
Карта нашого збільшеного району виглядатиме приблизно так: Ка­м’янець-Подільський район (Кам’янець-Подільська, Орининська, Довжоцька, Гуменецька, Колибаївська, Жванецька, Слобідсько-­Кульчієвецька, Китайгородська, Староушицька ОТГ); Новоушицький район (Новоушицька ОТГ), Дунаєвецький район (Дунаєвецька міська, Дунаєвецька селищна, Маківська ОТГ); Чемеровецький район (Гуківська ОТГ).
– Дмитре, а у чому переваги і недоліки цих варіантів?
Дмитро Василенко– Логіка трьох районів базується на визначенні госпітальних округів, і має сенс. Було б логічно продовжити будувати адміністрування території на основі наявної інфраструктури, доріг, транспортного сполучення. Плюс рівновіддаленість потенційних райцентрів один від одного на відстані 100 кілометрів дає змогу уникнути перетину повноважень та інтересів.
З іншого боку, наявність 5 районів зменшує території, які мають увійти до них, і загалом змінює підхід до адміністрування з урахуванням інтересів ОТГ. Райони повністю змінять межі, не стане звичного сьогодні територіального поділу. Деякі громади, які входили до одного району, ввійдуть до різних, як, скажімо, передбачається щодо Маківської, Дунаєвецької міської та Дунаєвецької селищних ОТГ, які очікувано ввійдуть до Кам’янець-Подільського району, при цьому Смот­риць­ка громада входитиме до складу Городоцького району. Законопроєкт щодо поділу на 5 районів є кращим.
Зрештою, обидва із цих варіантів варто предметно обговорювати вже тоді, коли буде чітко сформульовано нові повноваження районних адміністрацій. Передбачається, що райради існуватимуть до чергових місцевих виборів, які поки заплановані на 2020 рік. Нинішня політична ситуація не дає змоги впевнено говорити про те, коли і як зміниться робота районів. Попередньо заплановано, що райдержадміністрації будуть суттєво скорочені, а основна їхня функція полягатиме в нагляді за дотриманням законодавства окремими громадами, сприянні та допомозі в адмініструванні територій, зокрема, і тієї інфраструктури, яка перебуває в обласному підпорядкуванні.
Голосувати новообрана Вер­ховна Рада за ці законопроєкти або будь-які інші на цю тему буде не раніше як у вересні, але, швидше за все, ближче до зими. Проте події в державі сьогодні розвиваються надто стрімко, тому обіцяти якісь терміни ухвалення законів, як мінімум, недалекоглядно.
– В обох варіантах передбачене утворення Кам’янець-Подільського району. Чим це обернеться для жителів сьогоднішньої, малої Кам’янеччини? І чому місто, що буде центром нового району, досі не утворило ОТГ?
– Для жителів Кам’янеччини, які нині проживають в ОТГ, не зміниться майже нічого. Зміна меж райо­нів – процедура швидше адміністративна. Усі необхідні послуги, включаючи медичне забезпечення, освіту тощо, не кажучи вже про близь­кі кожному отримання довідок то­-що, можна буде отримати в межах своєї ОТГ.
Чому місто досі не ОТГ? Офіційно міська рада повідомила, що Кам’янець-Подільський ще 2015 року ініціював утворення ОТГ, проте ніхто не погодився приєднатися до міста. Це, можливо, тому, що досі триває процедура добровільного, підкреслюємо, добровільного формування об’єднаних територіальних громад. Але загалом Кам’янець є містом обласного значення, та, як і всі міста такої категорії, потрапи­ло під дію так званої бюджетної децентралізації, коли змінився сам принцип формування місцевого бюджету. В місті, як і в ОТГ, сьогодні основним джерелом власних надходжень є 60% із податку з доходів фізичних осіб, єдиний податок, який сплачують підприємці тощо, а це суттєво вплинуло на збільшення обсягів коштів місцевого бюджету. Але й такої казки, про які говорять по телевізору, немає, адже зі збільшенням обсягу коштів збільшилися і повноваження, які потрібно фінансувати, тож утримувати баланс нині досить складно, так само, як і фінансувати масштабні проєкти розвитку. Села ж, що мали приєднатися до міста, теж поки мають бажання зберегти відносну незалежність, хоча ця незалежність досить умовна, бо вони підпорядковуються РДА.
– Анно, давайте детальніше поговоримо про кам’янецькі ОТГ. Чому в одних реформа пішла краще, в інших – гірше? Невже питання лише в грошах?
– Сьогодні на Кам’янеччині маємо шість ОТГ. Усі вони дуже різні, тому говорити про те, що одна з них краща, а інша – гірша, не варто.
Є об’єктивні показники бюджету,за якими, безперечно, у числі лідерів не лише в районі, а й області та загалом Україні є Гуменецька ОТГ, яка має досить гарні власні надходження. Така ситуація зумовлена вдалим розташуванням громади, на землях якої є великі підприємства. Проте, наприклад, Жванецька ОТГ має чи не найінтенсивнішу динаміку розвитку громади.
Загалом питання успішності громад лежить не тільки і не стільки у фінансовій площині. Надзвичайно важливим, навіть критичним, є питання кадрів. Треба, аби місцеві жителі зрозуміли, що немає чарівника з блакитним вертольотом, а є їхня громада, їхня земля і відповідальність за розвиток. Власне, тому на­дзвичайно важливо обирати головою хорошого менеджера.
Голови, обрані керувати громадами, мають дуже складну і важливу місію – повинні забезпечи­ти моніторинг ресурсів громади, аудит і якісне стратегічне планування.