Середа, 12 Травня 2021 р.
24 Вересня 2010

ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД ПОЛІТИКІВ – ЗДОРОВ’Я НАЦІЇ

Протягом останніх тижнів «ПОДОЛЯНИН» знайомить земляків з найбільш яскравими представниками УРП «Собор», що живуть і працюють на Поділлі.

Від своїх колег естафету прийняв Олександр СИЧ. Наш сьогоднішній співрозмовник – не просто підприємець і політик. Член збірної України з біатлону, майстер спорту СРСР, він з тих людей, що є спортивною гордістю країни.

Олександр СИЧ– Олександре Миколайовичу, Вам путівку в бізнес і політику дав комсомол?

– Активним молодим людям мого покоління комсомол дав не тільки хороших друзів і спогади, а й справжню путівку в життя. Наприкінці 80-х я працював у Прилуцькому райкомі комсомолу. Це був час перебудови, час проб і помилок, час пошуку чогось нового. А першим секретарем ЦК комсомолу України в ті часи був Анатолій МАТВІЄНКО, нинішній лідер УРП «Собор». 

– Отже, вступ до лав УРП «Собор»  був не випадковим?

Олександр СИЧ– Випадково до опозиційної політичної сили не вступають. Ви пам’ятаєте, яким «цікавим» для бізнесу був час років так із десять назад. Тому національно свідомий бізнес і хотів, і чекав на зміни. Найголовнішим бажанням було змінити ставлення держави, щоб не відводилася підприємцям роль дійної корови, а існували партнерські взаємовідносини. 

2002 року, в розпал виборів до Верховної Ради України, підтримуючи та працюючи на кандидата від нашої партії Володимира ШОВКОШИТНОГО, я з прихильників тоді ще УНП «Собор» став її членом. У той час познайомився з Віктором МІЩИШИНИМ, який створював районну організацію. Відтоді ми співпрацюємо. На сьогодні в партії обіймаю посаду заступника голови Кам’янець-Подільської районної організації УРП «СОБОР» з гуманітарних питань.

Німеччина для Вас стала кращим «бізнес-університетом», ніж Україна в нестабільні 90-ті?

– Так. За кордоном я  і працював, і вчився вести бізнес одночасно. Це була велика школа, адже в цей час на території колишнього СРСР був розгул «дикого» капіталізму, а Німеччина була тоді та є тепер прикладом нормальних відносин як між державою і бізнесом, так і всередині бізнесу.

– В кого, як не в спортсмена, запитати, що УРП «Собор» планує робити для розвитку спорту в нашому районі?

– Наші діти повинні бути здоровими. Але як їх виростити здоровими, якщо по телевізору постійно йде реклама тютюну та горілки? У всіх фільмах головний герой курить з якимось несамовитим задоволенням, а випити чарку горілки чи пляшку пива вважається чи не найбільшою доблестю… Потрібно твердо сказати: «Досить споювати наших дітей!». Тільки протиставивши шкідливим звичкам здоровий спосіб життя, тільки пропагуючи спорт, ми зможемо вирвати наших дітей із тенет тютюну, алкоголю та хвороб. 

Серед наших ідей основною є введення штатної посади організатора фізичної культури при кожній сільраді, як це було раніше. Інший напрямок – це популяризація здорового способу життя, фізичної культури та спорту через зустрічі сільської молоді з відомими українськими спортсменами.  Тим більше, що така змога є.

– Якою Ви бачите роль влади у вихованні молоді? 

– Роки мого вчителювання – одні з найкращих. Грошей, звичайно, було мало, але ту насолоду, яку отримує педагог від спілкування з учнями, не можна нічим ні передати, ні замінити. 

А влада, як на мене, повинна пропагувати традиційні чесноти. Ввічливі хлопці та цнотливі дівчата – замість Рембо та інтердівчаток. Розум, що перемагає грубу агресивну силу. Завзяття до праці – замість легких грошей казино. Ми повинні славити не «пєвічок», що під фанеру дригають чим тільки можна, а Матір, яка виростила дітей. Хлібороби та будівельники повинні стати прикладами для молоді сьогодення. Винахідник – замість шоумена, патріот – замість клоуна-політика, підприємець-вироб-ник – замість банкіра. Це нелегка справа – поставити кордон усій тій каналізації, що засмічує розум підлітків і молоді, але ми повинні пояснити нашим дітям, що є добро, і що є зло. 

Якраз Вам, Олександре Миколайовичу, це вдалося пояснити, зокрема, своєму синові. Ви підтримуєте футбольну команду «НВК №9 – Фортеця» тому, що Олександр СИЧ- молодший захоплюється футболом, чи це просто благодійність?

– І те, і інше. Дивно було б, якби я не допомагав своєму синові. 

Колись  сказав Віталію АВІНОВУ, що кращого тренера для сина не бачу. Це було визначальним у рішенні допомагати юним спортсменам, тим більше вони показують гарні результати. 

Сашко є капітаном команди «НВК №9 – Фортеця», яка минулого року виборола срібло в Кубку України з міні-футболу та бронзу в чемпіонаті України з міні-футболу. Після цьогорічної перемоги в Суперкубку України з міні-футболу вони отримали запрошення на чемпіонат світу серед дітей з футболу, де здобули перше місце. 

З іншого боку, завжди треба пам’ятати, що якщо Господь Бог допомагає тобі успішно рухатись по життю, то найбільшою віддякою буде допомога тим, хто її потребує. 

– Окрім дитячого футболу, Ви з колегами є спонсорами Федерації біатлону України. У Вас там залишилися друзі?

 – Ви знаєте, біатлон – це рідне назавжди. Я сам колись виступав, давно в дружніх стосунках із президентом Федерації біатлону Володимиром БРИНЗАКОМ, який є ще й першим віце-президентом Національного олімпійського комітету України. Взагалі, біатлоністи – це велика і дружна сім’я. У свій час, коли біатлону майже не було і спортсменам була потрібна допомога, ми разом з колегою Борисом БЕНЬКОВСЬКИМ підтримували національну збірну України, і продовжуємо це робити вже протягом десяти років. 

Нинішня українська збірна – еліта світового біатлону. Минулого року, якраз напередодні зимової Олімпіади у Ванкувері, члени збірної були в Кам’янці. У Сатанові проходили курс відновлення, оздоровлення. 

– А Вас на Олімпіаду не за-прошували?

– Ми набагато комфортніше почуваємось там, де можна активно повболівати та поспілкуватися з нашою командою. Зокрема, щороку є почесними гостями етапу Кубка світу з біатлону. Олімпіада таких можливостей не дає.

– «Собор» у виборах керується олімпійським принципом: «Головне – не перемога, а участь»?

– Ми все ж таки спрямовані на перемогу, але багато олімпійського в нашій партії є. Це дух миру, єдності та патріотизму.

Ірина ШЕВЧУК, спец. для «ПОДОЛЯНИНА».

Олександр СИЧ народився 12 лютого 1965 р. в м.Прилуки Чернігівської області. Після школи, у 1980-84 рр. навчався в Прилуцькому педучилищі. Факультет фізвиховання Чернігівського педінституту закінчив 1989 р. Протягом п’яти років (1982-1987) був членом збірної України з біатлону. Майстер спорту СРСР з біатлону. Протягом 1989-1992 рр. працював викладачем у середній школі м.Прилуки, а з 1992 р. зацікавився підприємницькою діяльністю, яку, починаючи з 2000 р., здійснює в Хмельницькій області. 

Член УРП «Собор» з 2002 р. 

Одружений. Разом з дружиною Оленою виховують доньку Ліну та сина Сашка.