ХОЧУ СИЛЬНУ УКРАЇНУ!

Нелегко живеться нині всім, і кам’янчани не є виключенням. Відсутність роботи, малі зарплати та пенсії… У багатьох людей зашморгом на шиї повисли кредити, родини розпадаються тому, що люд подався за кордон заробляти, здебільшого залишивши дітей… Не може з таким станом речей миритися приватний підприємець Віктор ПЕТРОВСЬКИЙ. Він хоче, щоб країна та місто процвітали, щоб кам’янчани гарно жили та мали майбутнє. А ще він хоче, щоб Україна була сильною, тому і вступив у партію «Сильна Україна».

Народився Віктор Броніславович 10 листопада 1960 р. (хоча в документах датою народження є 6 січня 1961 р.) в с.Савинці Ярмолинецького району. Там закінчив десятирічку та відразу вступив до Кам’янець-Подільського радгосптехнікуму. Закінчивши його 1982-го, пішов працювати інженером з безпеки руху до районного об’єднання «Сільгоспхімія», а 1983 р. перейшов до районного райпобуткомбінату.

З розвалом Радянського Союзу Віктор ПЕТРОВСЬКИЙ почав займатися підприємницькою діяльністю та створив ТОВ «Вікторія-Квадро», яке займалося пошиттям сорочок. Побачивши, що ще можна випікати хліб, вирішив спробувати себе і в цій галузі. Того часу в місті вибору хлібобулочних виробів не було, а вигляд у тих, що були, був, м’яко кажучи, не дуже, а батьки з дитинства привили любов і шану до хліба. Та ще й матусі доводилося допомагати вимішувати тісто, бо стомленою приходила з ланки. Отже, першим у місті, другим на Україні приватне підприємство Віктора Броніславовича ПЕТРОВСЬКОГО – ТОВ «Селена» – почало випускати турецькі батони. Їх можна було купити лише зранку, до того ж у небагатьох місцях. Тоді підприємець ПЕТРОВСЬКИЙ у турецької фірми придбав обладнання, йому також прислали свого пекаря, аби він навчив працювати на новому обладнанні. Але обладнання довелося перевстановлювати, і, доки це робили, у турка вийшов час перебування на пекарні. Він за добу показав,  як і що робити, та поїхав. І що тут вдієш? Підприємцю самому довелося опановувати обладнання та технологію. І він це з успіхом зробив, тому турецькі батони користувалися попитом.

Минав час, і Віктор ПЕТРОВСЬКИЙ вийшов на іншу орбіту – розпочав власне виробництво хліба. З 2001 р. запрацювало у цьому напрямку приватне підприємство «Селена», а з 2006 р. запрацювало ще одне підприємство – «Хліб Поділля». Нині у селищі цукрового заводу добудовуються нові корпуси цього підприємства і згодом два підприємства зіллються в одне потужне, яке, крім випічки, займатиметься ще й іншим виробництвом, але поки що секрет, яким саме. Нещодавно закинута територія навпроти цукрового заводу отримала нове життя, а незабаром мешканці селища отримають нові робочі місця. 

Підприємець звів тут свій фірмовий магазин, облаштував прилеглу територію, привів до ладу вулицю, встановив зупинку громадського транспорту. І ще багато чого збирається зробити, оскільки неподалік від виробничих цехів будує собі житло. Людині ж не хочеться мешкати в закинутій, непривабливій місцині, тому й розпочав її облаштування. До того ж хоче, щоб і людям було приємно проходити доглянутими вулицями.   

– Вікторе Броніславовичу, Ви – підприємець, самодостатня людина. Ніколи не були членом жодної партії. Чому раптом перед виборами подалися до «Сильної України»?

– Мене запросили у члени цієї партії. До того ж мені до вподоби їхні погляди та справи. Я теж намагаюся не говорити, а діяти. Якщо все буде добре, то цього року переведу виробництво хлібобулочних продуктів на нові площі. Там досить зручні та просторі приміщення для виробництва, гарні умови для працівників – роздягальні, санвузли, душові. Все зроблено, наче вдома.

– Які у Вас плани на майбутнє?

– Насамперед запустити нове виробництво, розширити асортимент випічки. Мрію запустити млин, облаштувати перед приміщенням сучасний дитячий майданчик, щоб мами, котрі приходитимуть до нашого магазину, могли залишити дітей, а самі спокійно йти по покупки. Хочу, щоб мікрорайон, де я буду мешкати із сім’єю, був не гіршим, ніж центр міста, забезпечити мешканців добрим транспортним сполученням.

– Знаю, що міська влада неодноразово відзначала Вас як кращого мецената. Розкажіть, будь ласка, за які справи?

– Моя родина допомагає багатьом, хто до нас звертається. Допомагаємо у будівництві церкви, хоча сам я – католик.

– Як Ви вважаєте, чому кам’янчани мають купувати саме Ваш хліб?

– Бо він смачний, натуральний. Жодних домішків ми не використовуємо, маємо оригінальну рецептуру. Цей хліб споживає вся моя родина, зокрема, моя люба онучка. Хочу, щоб усі діти мали змогу їсти мій хліб. Хоча він не з дешевих, бо жодних дотацій від держави не отримуємо, тому він стільки і коштує. Та й дешевим хліб бути просто не може. За технологією виробництва кожна хлібина має вимішуватися вручну, тоді в неї вкладається душа. Наш хліб не пліснявіє, бо в ньому немає хімічних складових. Мої працівники до роботи приступають лише з гарним настроєм. Намагаюся, щоб їм ніхто його не зіпсував. Усі зауваження робляться наприкінці зміни. Крім того, працівники цінують свої робочі місця, бо вчасно отримують зарплату. Також у складчину з батьками купуємо путівки для літнього оздоровлення їхніх дітей. На підприємстві досить багато різноманітної роботи, тому, якщо хтось має необхідність у додатковому заробітку, така можливість надається всім. 

– Де можна придбати Ваш хліб?

– Крім ларка біля пекарні та фірмового магазину в селищі цукрового заводу, маємо ще точки на автовокзалі, ринку. Крім того, в нас замовляють вироби багато магазинів.

– Вікторе Броніславовичу, здається, Вас планують висувати кандидатом у депутати від «Сильної України» за округом, що в селищі цукрового заводу, і там у Вас досить серйозні претенденти. Якщо не виграєте, дуже засмути-теся?

– Так, я буду балотуватися за округом цукрозаводу, але якщо люди виберуть когось іншого, потисну йому руку. У будь-якому випадку робитиму цей куточок міста гарним. А якщо мене оберуть, намагатимуся вирішувати проблеми всього району. Я розумію, що житловий фонд тут досить зношений, але зроблю все для того, щоб тут жилося комфортно. Цьому району конче потрібна поливальна машина, і вона буде тут. Слід також відремонтувати дитячий садок. І це буде зроблено. Цей район має стати найпривабливішим у місті. 

– Родина підтримує Вас у починаннях?

– Звичайно, ми, крім доньки, всі працюємо разом: і дружина, і син. Вони – моя опора, і я радий, що маю кому передати родинну справу.

– У Вас є сімейний секрет щодо випікання хліба?

– Звичайно є, але його передам синові.

– Асортимент великий маєте?

– Досить великий. Пишаюся хлібом «Савинецьким», який  названо на честь моєї батьківщини. Його випікають із додаванням смальцю. Оригінальної випічки хліб «Геркулес», батон «Молочний». В асортименті маю близько 50 найменувань. Усю роботу виконує близько 100 працівників. За сім місяців кам’янчани отримали 570,2 тонни виробів на суму 2690,1 тисячі гривень, що дало можливість поповнити міську скарбницю на 415,8 тисячі гривень.

Олена ГОЛОВЕШКО, спец. для «ПОДОЛЯНИНА».