ОЛЕКСАНДР МОСЕЙЧУК: «ДІЯТИ ТРЕБА РАДИКАЛЬНО»

Олександр МОСЕЙЧУК має досвід роботи в сільському господарстві та тваринництві. Він, як і всі господарі-землероби, відчув на собі негаразди державної політики щодо сільгоспвиробника, яка губить сферу докорінно. Та попри все впевнений, що, володіючи 24 відсотками чорнозему загального запасу планети, Україна не повинна бути позаду всіх. Олександр Леонідович особистим прикладом  доводить, що не можна сидіти, склавши руки, а потрібно працювати та шукати шляхи виходу з будь-якої ситуації.

Нещодавно Олександр МОСЕЙЧУК став головою районного осередку партії «УДАР», який планує висувати його кандидатом у депутати районної ради.

– Олександре Леонідовичу, як Ви вважаєте, жителі сіл мають перспективи покращити своє становище?

– Так, але це потрібно робити негайно. Непрестижність сільського життя серед молоді заганяє сільське господарство в кут. Ми скоро дійдемо до того, що на селі залишаться тільки літні лю-ди – люди, котрим уже потрібно відпочивати. А справа, яка не має підтримки майбутнього покоління, приречена на загибель. Тому, в першу чергу, потрібно заохотити молодь не залишати села. 

– Як же це можна зробити?

– Створити умови для комфортного проживання та забезпечити молодь роботою. Необхідно провести модернізацію сільського господарства та приділити увагу вивченню новітніх технологій. А для цього вже тепер потрібно готувати молодь до вступу в сільськогосподарські виші та формувати думку про те, що за сільгоспвиробником – майбутнє.

Насамперед необхідно створити перспективу на житло, яке б відповідало всім вимогам цивілізованої людини. Звернути увагу на проблеми з дорогами, бо те, що залишилося в селі, дорогами назвати не можна. Є навіть такі села, до яких можна дістатися лише гусеничним транспортом. 

Слід звернути особливу увагу на медичне обслуговування, розвинути торговельну мережу, особливо в тих місцях, де здебільшого мешкають люди похилого віку, котрі потребують постійної особливої підтримки.

Забезпечити мешканців села побутово-культурним обслуговуванням, звернути увагу на шкільні та дошкільні навчальні заклади. Нині люди втратили можливість колективного відпочинку, забезпечення дітей місцями в садочках, через віддаленість шкіл доводиться довго діставатися до них. 

– Олександре Леонідовичу, Ви нещодавно вступили до партії «УДАР». Чому вибрали саме політичну силу, яку очолив Віталій КЛИЧКО?

– Віталій Володимирович – людина, яка не словом, а ділом доводить, що може змінити наше життя на краще, адже він бачить гарне зарубіжне життя і знає, як на краще можна змінити наше. Він – досить авторитетна людина не лише в Україні, але й за її межами. З ним рахуються, він прогресивний. Я впевнений, що ним керують не корисливі цілі. Він – самодостатня людина, його основна мета – згуртування порядних людей, яким можна дати можливість реалізувати себе на благо нашого суспільства. Тож недаремно наше гасло: «Ми – сила порядних людей».

– Наскільки вибори, які пройдуть у жовтні, покращать ситуацію із самоврядуванням на селі?

– Суттєво покращать, якщо народні обранці облишать свої політичні чвари та консолідуються навколо основної проблеми – відродження вимираючих сіл. Ми будемо до цього закликати, вимагати і підтримувати владу, якщо вона буде йти правильним курсом.

Сьогодні потрібно діяти радикально, методично розбираючи проблеми та послідовно їх вирішуючи, досить піклуватися про людей тільки під час виборів. Політики весь час пробують догодити електорату, але в них нічого не виходить, тому що влада не може бути весь час лояльною, інколи потрібно діяти всупереч чиємусь корисному бажанню, задля більшої мети або інтересів усього суспільства. Геніальність влади заключається у вмінні організувати безпечне життя для всіх верств населення, а не тільки обранців.

– Як Ви вважаєте, теперішня влада діє правильно?

– Я вже казав, що потрібно більш радикальніше. Ми готові її підтримати, якщо буде представлений конкретний план дій. Потрібно припинити постійно рухати керівників з однієї посади на іншу, дати можливість людям спрацюватися з колективом і показати хоч якийсь результат. Ми всі знаємо, що з кожною зміною робочого місця потрібен час для адаптації, колектив повинен звикнути, а при сьогоднішній інтенсивності замін люди ледве встигають запам’ятати, як звати керівника.

У нас є ще в кого переймати досвід. Завтра вже буде пізно. Згадайте літніх, шанованих ветеранів праці, які мають що нам сказати! Невже досвід тих років недоречний тепер? 

Борис ГОРНИЙ, спец. для «ПОДОЛЯНИНА». 

Олександр Леонідович народився 14 червня 1975 р. в Кам’янці-Подільському. 1992 р. закінчив середню школу №12. У 1993-95 рр. служив в армії. Навчався в Європейському університеті на факультеті «Економіка та менеджмент». З 2000 р. – приватний підприємець. З 2005 р. очолює Врубловецький центр експертизи сортів  рослин.

Одружений. Разом із дружиною Світланою виховують сина Дениса.