МЕРСЬКІ ПЕРЕГОНИ. БЕЗ МЕРА?..
Як не прикро констатувати, але цьогорічні вибори міського голови нині можна порівняти з патовою ситуацією в шахах. Точкою відліку цієї патовості стало 20 вересня (день, коли чинного міського голову взято під варту). Здавалося, майбутнім кандидатам, окрім, звичайно, Анатолія НЕСТЕРУКА, 20 вересня розв’язало руки та дало старт прояву власних мерських амбіцій. Можна було бути впевненим, що після цього арешту, як гриби після дощу, почнуть заявляти про себе майбутні кандидати в мери. Та не так сталося, як гадалося…
Взагалі, цьогорічна передвиборча кампанія на посаду міського голови чітко ділиться на період до 20 вересня та після. До цієї рокової для декого дати було надзвичайно складно визначитися із фаворитом мерських перегонів, з улюбленцем міського електорату. Якщо багато хто і прогнозував перемогу Анатолія Макаровича на виборах-2010, то вона би не була виражена настільки яскраво, як два роки тому (86% виборців – за НЕСТЕРУКА). Цього року багато хто відчув, що із сьогоднішнім Анатолієм Макаровичем можна змагатися і він є не таким уже й непереможним, як раніше. Тому серед головних цьогорічних суперників можна було назвати декілька прізвищ, які би склали гідну конкуренцію чинному меру. Чого вартує лише кандидат від ВО «Батьківщина», адже для багатьох не є секретом, що наше місто поки що більше політично «пробютівське». А якщо додати сюди можливість приїзду екс-прем’єр-міністра Юлії ТИМОШЕНКО, яка би «засвітила» свого кандидата біля себе, то у плані конкуренції Анатолію НЕСТЕРУКУ можна було б не позаздрити. Називалися інші можливі кандидати – політично активні та грамотні, які раніше мали і досі не втратили своїх прихильників у місті. Шанси поборотися за крісло мера мали як кандидати від «нашоукраїнців», які колись програли, так і від сьогоднішніх провладних партій. Стосовно останніх, то найбільша з них – Партія регіонів – свого кандидата на посаду міського голови так явно, як решта, не афішувала. Йшлося навіть про те, що такої особи немає. Передбачалася й можлива співпраця із чинним міським головою.
Зрештою, до 20 вересня не все так однозначно було і навколо Анатолія Макаровича: його деякі політичні прорахунки, управлінсько-господарські недопрацювання, відсутність своєї команди, тертя з фракцією БЮТ у міськраді, та, зрештою, і вихід з ВО «Батьківщина» – таких негативних аспектів, які би могли підпсувати імідж чинного міського голови, було достатньо. Але передостанній понеділок вересня загальну ситуацію змінив кардинально. Багатьом він зіпсував гру, сплутав карти, примусив замислитися ще більше, у кого за «картярським столом» у рукаві заховані джокери чи краплені карти.
Будемо відвертими, передвиборчу гру змінив і сплутав не стільки сам факт арешту і звинувачення міського голови в хабарництві, скільки поява громадського супротиву. Саме громадськість внесла плутанину в гру майбутніх кандидатів, які хутко звиклися з думкою, що їх головного конкурента – Анатолія НЕСТЕРУКА – у передвиборчих списках на посаду міського голови не буде. Багато кам’янчан факт арешту мера розцінили як спробу усунення його від виборчих перегонів, а отже, Анатолія НЕСТЕРУКА люди сприйняли не як корупціонера, а як мученика. Як би іронічно та, можливо, навіть принизливо не звучало це порівняння, але давно відомо, що ми любимо мучеників. Така ми нація – любимо скривджених. Ми занадто емоційні та співчутливі, думаємо спочатку серцем, а вже потім – головою. Про це знають усі, і так само майже всі це вміло використовують. На цьому тлі маніпуляція нашою свідомістю особливо стає актуальною напередодні виборів – неважливо яких. Нас змушують співчувати, жаліти, вірити в чесність і непідкупність та й, зрештою, у власну унікальність. Подібні піар-технології давно вже стали, не побоїмось цього слова, символікою виборчих перегонів. Та жодним чином ця символіка не має нічого спільного із ситуацією навколо арешту міського голови. Навряд чи Анатолій Макарович добровільно погодився б на подібний експеримент над собою, навіть, якби взамін міг би отримати 100-відсоткову гарантію обрання мером. Такий «піар» дуже дорого коштує, це неабиякий удар по здоров’ю, і не лише власному.
Повертаючись до мучеництва, то не варто відкидати факту, що любов громадськості до Анатолія НЕСТЕРУКА виникла не на порожньому місці. Він її здобував роками. Допомагали цьому і його зовнішність, і поведінка, і вміння спілкуватися з людьми та слухати їх. Можливо, саме цього і боялися його конкуренти.
Нині важко спрогнозувати, чи повстала б громадськість, якби на місці Анатолія НЕСТЕРУКА опинився хтось інший. Але не варто забувати, що люди вийшли на мітинги не лише на підтримку міського голови, а й щоб висловити своє незадоволення та загальне обурення діями силових структур. Арешт і взяття під варту міського голови та керуючого справами, обшук у кабінеті першого заступника мера багато кам’янчан-повстанців розцінили як спробу встановити керовану демократію. Підкинув хмизу в багаття і період затримання – розпал передвиборчої кампанії. І якщо навіть правоохоронцям вдалося справді викрити факти хабарництва та зловживання службовим становищем, то переконати в цьому значну частину громадськості міста вони так і не змогли.
Саме завдяки активній позиції громадян і неоднозначному трактуванню ситуації навколо арешту мера, жовтневе висунення кандидатів на посаду міського голови набуватиме двоякого характеру. Майбутнім висуванцям потрібно розуміти, що за таких умов вони беруть на себе подвійний політичний вантаж. Тепер їм доведеться доводити не тільки, що вони кращі за Анатолія Макаровича, а й те, що вони не мають жодного відношення до подій 20 вересня.
Що одне, що інше за таких обставин зробити буде досить складно, адже навіть колишні антипатики НЕСТЕРУКА сьогодні перетворились у його симпатиків, не настільки відвертих, але принаймні вони йому по-людськи співчувають. Навіть якщо змоделювати ситуацію, що вибори відбудуться без кандидата Анатолія НЕСТЕРУКА, то вони будуть зі специфічним присмаком. Та й, зрештою, наскільки комфортно відчуватиме себе у мерському кріслі переможець? Хоча…
У будь-якому випадку Анатолій НЕСТЕРУК залишатиметься гравцем у цьогорічній передвиборчій кампанії. Чого лише будуть вартувати його заяви, які не обов’язково лунатимуть безпосередньо з його уст. І невідомо, як відреагує громадськість, коли, наприклад, Анатолій Макарович або його довірена особа раптом заявить, що знає замовника арешту, і це прізвище виявиться одним із прізвищ зі списку кандидатів на посаду міського голови. Звичайно, це лише наші припущення. Можливо, й справді не було ніякого замовлення, а були хабар і зловживання службовим становищем…
Та, незважаючи на всі перипетії та пристрасті, ситуація навколо можливої участі Анатолія НЕСТЕРУКА у виборчій кампанії досі залишається неоднозначною. Деякі політичні партії сьогодні готові його висунути кандидатом у мери. Правда, невідомо яким дишлом повернеться у такій ситуації закон і, зрештою, як себе поведуть члени міської територіальної виборчої комісії. І не тільки…