ХТО СТАНЕ ЦЕНТРОМ РАЙКОАЛІЦІЇ?

Помилялися ті, хто вважав, що місцеві вибори закінчуються після оприлюднення результатів голосування. Зовсім ні. Вибори закінчилися для електорату, натомість для лідерів районних осередків політичних партій вони – в самому розпалі. У своїх головах вони перебирають можливі варіанти формування коаліції в районній раді та визначають людей, які можуть очолити найвищий представницький орган на Кам’янеччині. 

Якщо ж поглянути на результати виборів і проаналізувати їх деякі аспекти, то виявиться, що вони не такі вже й однозначні, особливо у плані обрання голови райради та його заступника. Попри перемогу Партії регіонів у багатомандатному окрузі та значний здобуток на мажоритарних округах, їй не вдасться самостійно сформувати більшість. Для цього потрібно мати хоча би 43 голоси, натомість регіонали нараховують лише 31 депутата. А тому переможцям слід шукати партнерів і створювати формальну чи юридично закріплену коаліцію. На роль союзників Партії регіонів цілком можуть претендувати депутати від «Сильної України», Народної партії та ПППУ. Якщо до коаліції долучаться всі депутати від вищеперерахованих партій (31+5+8+3=47), то цієї кількості цілком достатньо для обрання керівництва райради та її повноцінної роботи у подальшому. 

За таких обставин можна спрогнозувати, що очолити раду може Михайло ЖЕЛІЗНИК, який розміняє крісло голови РДА на посаду голови райради. Як аргумент такої рокіровки: ця посада спокійніша і над тобою не тяжіє Дамоклів меч гніву Президента чи губернатора. Та, за інформацією із достовірних джерел, Михайло Дмитрович поки що не бажає приміряти на себе цієї посади. Принаймні – в останні дні «формування коаліції» це прізвище не фігурує серед кандидатур можливого голови райради. 

У такій ситуації, на нашу думку, найкраще позицію партії влади на посаді голови райради міг би представити Віталій ДУБИЦЬКИЙ. Заступник голови РДА попри молодий вік уже продемонстрував неабияку обізнаність у роботі органів влади, здатність знаходити спільну мову та вміння здобути прихильність оточуючих до себе. За таких обставин посада заступника голови райради мала би всі шанси випасти Народній партії. Серед «народників» на цю посаду цілком міг би претендувати інший доволі молодий і перспективний політик – Сергій ТИМЧУК. Якби цей сценарій був реалізований, то можна було б цілком закономірно говорити, що районна влада не лише оновилася, а й значно помолодшала. 

Звичайно, цей варіант цілком реальний, якби не один фактор – фактор політики (навіть районного масштабу). Ніхто не може гарантувати, що із 2+2 ми у підсумку обов’язково отримаємо 4. А отже, говорити, що така коаліція – реальність і залишається лише скріпити її підписами та посадами, ми не можемо. 

Наприклад, нині подейкують про напруженість у відносинах між керівництвом осередків Партії регіонів і Народної партії. Тобто участь «литвинівців» у коаліції під великим знаком запитання. Водночас говорять, що їх місце в коаліції може зайняти «Наша Україна». Навіть більше, саме її член, чинний голова райради Іван РОМАНЧУК, має шанси вдруге очолити найвищий представницький орган влади у районі. Мовляв, за такий варіант розвитку коаліційних баталій виступає керівник РДА Михайло ЖЕЛІЗНИК, який, до речі, до моменту призначення на посаду голови РДА працював заступником Івана Михайловича. Якщо ж і справді призначення Івана РОМАНЧУКА головою райради відбудеться, то цікаво, як Партія регіонів пояснить, що, вигравши вибори, вона так і не зуміла очолити райради, «надавши» змогу зробити це «нашоукраїнцю»-опозиціонеру? 

Який би варіант формування коаліції та обрання керівництва райради не був втілений у життя, нинішній опозиції, зокрема партії «Батьківщина», на цьому «коаліційному святі» нічого не світить. Цікаво, що це вже вдруге поспіль «білосердечні» мають усі шанси залишитися поза владою в районі: минулого скликання, маючи найбільшу фракцію, вони так і не змогли делегувати свого представника у керівництво райради. Нині ж, зважаючи на другий результат, це видається ще менш імовірним. 

Знову ж таки, у політиці немає нічого неможливого. Якщо взяти 16 багнетів від «Батьківщини», додати до них 10 депутатів від «Фронту змін», 7 – від «Нашої України», 

2 – від УДАРу, по одному – від «Собору» та «Єдиного Центру», приєднати опозиційну налаштованість депутатів від Народної партії то, за таких обставин цілком можна говорити, що опозиція може претендувати на роль влади. 

На наш погляд, це виглядає швидше, як фантастичний варіант. По-перше, фантастикою видається сам фактор опозиційності. Він підлягає сумніву не лише в окремих депутатах, а й у цілих фракціях. По-друге, проти такої коаліції велика кількість міжособистісних конфліктів і неприязні стосунки між лідерами майбутніх фракцій. Останні настільки вкоренилися і стали невід’ємним атрибутом їхнього спілкування, що, напевне, ніколи не дадуть змоги об’єднатися, навіть коли мова йде про розподіл посад. 

Врешті-решт, чекати доведеться недовго. Ймовірно, вже сьогодні, у середині дня, ми дізнаємося, хто ж очолив районну раду і хто став центром коаліції.