ПОСАДОВЦI ПРИХОДЯТЬ I ЙДУТЬ, А УКРАЇНА ЗАЛИШАЄТЬСЯ

Зважаючи на старт виборчої  кампанії, ми продовжуємо знайомити кам’янчан із представниками різних політичних сил. Нашим сьогоднішнім співрозмовником є заступник начальника управління державної служби Головдержслужби України в Хмельницькій області, член Центральної ради УРП «Собор» Віктор МIЩИШИН.

– Вікторе Володимировичу, в дитинстві, напевно, мало кому прийде в голову мрія бути політиком. Коли у Вас виникло це бажання?

– Вперше з політикою як такою я зіткнувся ще наприкінці 80-х років минулого століття, коли відбувалися вибори народних депутатів СРСР. У Кам’янці тоді було протистояння двох кандидатур: ВАСИЛЕНКО – ПАВЛЕВИЧ. Iван ПАВЛЕВИЧ на той час був директором військово-спортивного клубу «Десантник» при Спілці ветеранів Афганістану, а я, як і десятки юнаків, там тренувався. Ось ми й підтримували шефа як могли: де листівки зірвемо, де поклеїмо…

Свідомий же шлях у політику розпочався у другій половині 90-х, коли стало зрозуміло, що незалежну Україну ми вже маємо, але українською вона чомусь не стає і комфортного існування своїм громадянам не забезпечує. Відповідно, щось не так.

– А чим Ви керувались, обираючи факультет і фах для навчання?

– Вибір був абсолютно свідомим. Уже займаючись політичною діяльністю, зрозумів, що для пояснення глибинних процесів, які відбуваються в політикумі та суспільстві, часом бракує теоретичних знань.

Глибока шана та повага професору Віталію НЕЧИТАЙЛУ, а в його особі всьому складу кафедри політології та соціології нашого університету, які зуміли створити на Поділлі потужну та авторитетну школу політології.

– Ви – член Центральної ради УРП «Собор», очолюєте Кам’янець-Подільську районну організацію, є заступником голови обласної організації. Якими Ви бачите перспективи участі партії у виборах до місцевих органів влади 31 жовтня 2010 року?

– УРП «Собор» – перша партія незалежної України. I разом з країною ми про-йшли нелегкий 20-річний шлях.

Кам’янець-Подільська районна організація, як і вся наша партія, за свою історію знала як злети, так і падіння. Ми пройшли період від найдієвішої опозиційної сили зразка 2002-2004 років до періоду відтоку наших прихильників у зв’язку зі створенням іменних мегапартій, від найструктурованішої та найчисельнішої партійної організації національно-демо-кратичного спрямування до часткової руйнації структури під час розколу. Але завжди з усіх випробувань ми виходили з честю і сильнішими.

I сьогодні, згуртувавши навколо себе однодумців, ми готуємося йти на вибори до місцевих рад усіх рівнів. Що ж до перспектив, то зрозуміло, що легко не буде, тому що, коли до людей йдеш із правдою, завжди не просто. Однак іншого шляху немає.

– Нещодавно головою Хмельницької обласної організації УРП «Собор» було обрано Iвана ГАВЧУКА, колишнього голову Хмельницької ОДА. Не секрет, що на держслужбі у Вас були непрості стосунки, а тепер Ви – його заступник. Як Ви можете це прокоментувати?

– 22 серпня за присутності голови партії Анатолія МАТВIЄНКА відбулася звітно-виборча конференція Хмельницької обласної організації УРП «Собор». За результатами таємного голосування, 192 голосами з 202 керівником обласної організації було обрано Iвана ГАВЧУКА, мене було знову обрано одним із заступників.

Дійсно, мої відносини з Iваном Карловичем не були безхмарними, але будь-які дії, в результаті яких партія посилюється, я підтримую. В цей нелегкий час, який остаточно висвітлив усі негаразди та хибні дії нинішнього політичного керівництва держави, всі здорові сили мусять консолідуватися. I в цьому випадку свої особисті амбіції я здатний узго-джувати з корпоративними та загальнонаціональними інтересами.

– Як політолог за фахом, Ви можете передбачити розклад у Кам’янець-Подільських парламентах – міському та районному – після виборів 31 жовтня?

– Новий закон, яким Верховна Рада запровадила змішану систему на місцевих виборах, фактично зберіг за партіями провідну роль у виборчому процесі. При цьому зростає роль адміністративного ресурсу, який сконцентрувала у своїх руках Партія регіонів.

Нинішній склад місцевих рад та органів виконавчої влади, результати останніх загальнонаціональних президент-ських виборів, останніх соціологічних досліджень і політичні реалії, що склалися на сьогодні в місті та на Кам’янеччині загалом, свідчать про дві тенденції.

Перша: немалий відсоток підтримки виборців однозначно отримають місцеві організації двох – останніх з тих, що залишилися в Україні, мегапартій.

Друга: враховуючи достатню кількість людей, які не визначилися, і за умови ефективного використання наявних ресурсів, правильно спланованої кампанії мають шанси потрапити до складу рад ідеологічні партії. А після внесення 30 серпня змін до виборчого законодавства – і нові іменні партії вождистського типу.

– У Вашу бутність заступником голови, керівником апарату Кам’янець-Подільської РДА злі язики називали Вас «сірим кардиналом». Як тепер Ви оцінюєте роботу нової команди, яка очолює район?

– Ви знаєте, для керівника апарату «сірий кардинал» – це практично комплімент. А якщо серйозно, то в нас була непогана команда, де кожен чесно робив свою справу, і показники соціально-економічного розвитку нашого району тих часів – тому підтвердження.

Що ж до теперішнього керівництва райдержадміністрації, то я думаю, що Михайло ЖЕЛIЗНИК з усіх можливих кандидатів на посаду голови, яких могла запропонувати Партія регіонів, об’єктивно є найбільш досвідченим і компетентним. Він пройшов усі щаблі управлінської діяльності, чудово знає район і людей. Заступники – теж люди з досвідом. Вірю, що наш район і надалі буде в числі кращих.

– Ви – заступник начальника управління держслужби в області, а після останніх виборів до керівництва в органах виконавчої влади прийшли Ваші політичні опоненти. Як Вам співпрацюється?

– Я вже згадував сьогодні так звану шкалу пріоритетів: загальнонаціональні, корпоративні та особисті. Якщо посадовці керуються саме такою послідовністю та усвідомлюють, що вони служать державі Україна в цілому, а не певній особі чи партії конкретно, то зазвичай проблем не виникає. Посадовці приходять і йдуть, а Україна залишається.

– Яку, на Ваш погляд, основну рису повинен мати держслужбовець?

– Завжди пам’ятати, якій державі та якому народові він служить.

– А для політика?

– Міркую, що і до політиків це відноситься повною мірою.

– Політики, як правило, вдома не сидять. Вікторе Володимировичу, що Ваша дружина думає з цього приводу?

– Різні думки бувають – аж до найрадикальніших (сміється)… I важчі часи були, і легші, але з коханням і взаємоповагою все можна перейти та пережити. Ось уже 16 років ми разом, донечці Вікусі 14 років, а маленькому чуду – Богданчику – вже 11 місяців.

– Якими є Ваші мрії?

– Найближча наша мрія має конкретні обриси: ну дуже вже хочеться дотягнути до того часу, коли Богданчик не буде прокидатися вночі…

Віктор МIЩИШИН народився 27 липня 1972 р. в с.Залісся Чортківського району. Закінчив історичний факультет К-ПНУ, магістр політології. Голова правління Подільського регіонального центру політичних і соціальних досліджень. 2005-2008 рр. – заступник голови Кам’янець-Подільської РДА, керівник апарату. З квітня 2009 р. –  заступник начальника управління державної служби Головдержслужби України в Хмельницькій області. Член Центральної ради УРП «Собор», заступник голови Хмельницької обласної організації, голова Кам’янець-Подільської районної організації УРП «Собор».

Одружений. Разом з дружиною Майєю Вадимівною виховують доньку Вікторію та сина Богдана.